Було це в радянські часи, коли нарізна зброя пересічному громадянину була недосяжна, а лисяча шкурка (горжетка, як її любив називати незабутній О.Вишня) коштувала грубі грошики. Саме ці дві причини спонукали наших мисливців до різноманітних, часто небезпечних експериментів. Про одного такого товариша я й хочу розповісти. Назвемо його Віктором, а прізвище нехай буде… Кутик, приміром. Їхній колектив у ті часи частенько приїжджав у наші угіддя. Я при першій же зустрічі звернув увагу на високого чолов‘ягу з ТОЗ-34, приклад якої був дорощений дерев’яною прокладкою товщиною не менше, ніж чотири сантиметри. В такий спосіб він підігнав ложу під довжину своїх рук. Він похвалявся, що знайшов спосіб спорядження набоїв, що дають різкий і купчастий бій на відстані до 70 метрів. Знаючи основи балістики шротового пострілу, засумнівався я у правдивості його слів. Відразу подумалось, що в хлопця не все гаразд з окоміром.
Проте, у останньому загоні (Віктор стояв крайнім на сусідньому номері) його шріт зупинив лисицю справді на позамежній відстані. Звук його пострілу був надзвичайно різкий. Я привітав мисливця з полем та запитав про секрет, хоча й був упевнений, що Кутик розкривати його не захоче. Проте, він витягнув з кишені поліетиленовий пакетик з якимись чорними кружальцями і протягнув мені.
- Візьми, тільки тим «босякам» не показуй! – кивнув головою у бік компаньйонів, – а то весь час насміхаються наді мною та моїми експериментами… Це гумові прокладки на порох. Значить, засипаєш по нормі порох, ставиш картонну прокладку, потім гумову, а на неї ще одну картонну. Клейтух став, як завжди. Від папкової гільзи 16 калібру відрізаєш трубку такої довжини, щоб в неї помістився заряд шроту. Досилаєш трубку в гільзу дванадцятого, засипаєш шріт, закручуєш. Який бій ти на власні очі бачив! – скоромовкою пояснив мені.
- Е-е, ні! Це ж, друже, у стволі тиск скажений, розірвати може! Я, звичайно, вдячний тобі, але рушниці шкода.
- Як собі хочеш, але нашим скалозубам не кажи. Нехай позаздрять та на кутні тепер посміються.
У наступну суботу цей же колектив знову прибув до нас, тепер уже в них була ліцензія на кабана. Оскільки вони подружились з нашими місцевими мисливцями, то «кооперувались» і полювали разом. Наші гості на всі лади розповідали про чудесний дуплет Віктора в середу по пролітних гусаках, що летіли майже під хмарами.
- Уявіть собі! Два постріли – три гусаки! І на такій відстані! – захоплювалися оповідачі. – А розповісти, жаднюга, не хоче.
- Шкода, що табун був лише один, а то б і на вашу долю настріляв.
Я звернув увагу на те, що у нашого героя збиті вказівний та середній пальці на правій руці. Таке, як правило, буває від непомірної віддачі.
Кутикові явно подобалося бути в центрі уваги. Він гордо стояв у колі, насолоджуючись блаженною миттю перемоги. Ще б пак! Тепер настала його черга сміятися, бо всі пересмішники улесливо заглядали в очі і вимолювали поділитись секретом далекобійних набоїв.
У першому ж загоні точно посередині між номерами Кутика й нашого місцевого мисливця вийшов досить пристойний кабан. Тарас виявився спритнішим. Він влучно послав кулю в голову звіра і той упав на місці. Розчарований Віктор переломив рушницю, вийняв набої, щоб просурмити у стволи – умовний сигнал про те, що звіра взято і тепер дозволялося стріляти по лисицях. Проте, видобути потрібний звук йому не вдалося. Здивований мисливець заглянув у стволи і побачив там гумові прокладки, що застряли. А що би було, якби Кутик зробив постріл?
- Виходить, що я тобі могорич маю виставити, бо стволи розірвало б! – сказав Віктор. – Хлопцям не кажіть. Тепер потрібно після кожного пострілу перевіряти чи не залишились клейтухи, - зраділо посміхнувся, ніби він зробив якесь грандіозне відкриття, а не на власному досвіді переконався, що правила ТБ розповсюджуються і на «раціоналізаторів».
- Викинь к бісовій мамі свої набої і не знущайся над рушницею, бо ще, не дай Боже, без очей залишишся!
- Тьху-тьху-тьху!
Ми добряче пообідали і розійшлися по домівках. При прощанні нагадали друзям, що полювання на косулю по нашій ліцензіі відбудеться в неділю через тиждень.
Наступного разу Віктор приїхав без рушниці. Розірвало стволи. До поради викинути набої він поставився скептично. Стріляючи по північних крижнях, в азарті забув поглянути в стволи…
Замість постскриптуму.
Не використовуйте гуму в якості прокладок! Це причина надмірного тиску.
Перевіряйте стволи перед заряджанням рушниці.
Незалежно від мисливського стажу, перечитуйте правила техніки безпеки при поводженні зі зброєю, хоча б перед відкриттям сезону полювання.
Бажаю всім удачі!
Ю. Курочка
0 коментарі:
Дописати коментар