Для того щоб показати можливості вибору сусідніх номерів шроту іноземного виробництва, ми використовували набої
Fiocchi HV (High Velocity – високошвидкісні, не плутати з «магнум» 70 мм), з гільзою довжиною 70 мм, споряджені шротом № 2 і № 0, спорядження з клейтухом-концентратором, вага снаряда – 36 г, також – Bashieri&Pellagri Nike Standard, споряджені шротом № 1, спорядження з клейтухом-концентратором. Вага снаряда дещо менша – 32 г, оскільки набій має гільзу 67 мм і призначений також для стрільби з старіших рушниць, в тому числі з патронниками довжиною 65 мм.
Чому три номери поспіль – думаю, досвідченим читачам зрозуміло. Рушниці нерідко відчувають незрозумілу індивідуальну «прихильність» або «нелюбов» до певних розмірів шроту, особливо великого. Заодно перевіримо, чи підтвердиться це спостереження нашим тестом.
Для порівняння і щоб ще раз нагадати, чим по зайцю стріляти не треба, ми взяли набій, споряджений шротом 5/0, за своїм діаметром – 5 мм він відповідає радянському 4/0. Виробник – Bashieri&Pellagri, лінійка – Big Game, вага снаряда 36 г.
Сьогодні найбільш затребуваною зброєю групових полювань на зайця є самозарядні рушниці, навіть якщо нам це не подобається. Відповідно, наші мисливці мають уявляти, з чим їм доведеться мати справу. Ми обрали Huglu, модель не вкажемо – обійдемося без прихованої реклами. Калібр 12/76, довжина ствола 73 см, дулові звуження знімні. Оскільки переконати нашого мисливця вкрутити напівчок 1/2 або три чверті чока ¾ було б складно, ми теж поставили повний чок – 1.0.
Оскільки рушницю ми брали зі стенду, з великим настрілом, частини встигли притертися, тож ніяких затримок у стрільбі не спостерігалося. Але одну причину можливих затримок ми все ж таки виявили. Гільзи набоїв Bashieri&Рellagri виглядають менш міцними в порівнянні з гільзами від Fiocchi, утім, це не новина. Матеріал трубки гільзи B&P в дульці схильний до поздовжніх розривів, а донце гільзи помітно осідає під дією тиску. Таке піддуття помітне на око (див. фото). У напівавтоматі з великим настрілом воно не стало причиною затримок, а ось як поведе себе нова рушниця з малим настрілом або з меншими допусками патронника передбачити не можна. Зате гільзи Fiocchi зайвий раз підтвердили свою придатність для повторного спорядження, чим і пояснюється їх надмірна для «одноразових» виробів міцність.
Перейдемо до аналізу шроту. За якістю виконання: правильністю форми (сферичністю) і відсортованістю найкраще враження справляє шріт № 0 Fiocchi. Слідом за ним Автор поставив би шріт № 1 з набоїв B&P: суб\\\\\\\'єктивно, якщо катати в пальцях, він менш сферичний. Найгіршим, знову-таки за оцінкою Автора, є шріт № 2 з набоїв Fiocchi – практично кожна дробина сплюснута, не строго сферична. Шріт радянського виробництва в цьому відношенні був значно якіснішим. Шріт 4/0 з набоїв B&P ми не оцінюємо, хоча правильність його форми не викликає ніяких нарікань.
Як і в попередніх тестах викликає питання склад сплаву, з якого виготовлений шріт. У порівнянні з радянським твердим він в обох виробників набоїв досить легкий. На 10 г шроту № 2 припадає 45 дробин (радянського № 2 – 32 шт.), на 10 г шроту № 1 припадає 41 дробина, (радянського № 1 – 26 шт.), на 10 г шроту № 0 припадає 28 дробин, (радянського № 0 – 21 шт.). Для порівняння, на 10 г шроту 5/0 припадає 13,3 дробин, що цілком відповідає радянському 4/0 – 13,5 шт.
Розгадку цієї загадки, крім незалежного визначення щільності шроту, яке ми плануємо провести в майбутньому, дає і просте вимірювання діаметра дробин штангенциркулем. Перед нами шріт американських розмірів і номерів. Очевидно, що вказаний на набоях № 2 при фактичному діаметрі 3,6 мм становить середнє між радянськими № 3 – 3,5 мм і № 2 – 3,75 мм, а зазначений на набоях № 1, при фактичному діаметрі 3,9 мм, менший від радянського № 1 – 4,0 мм. Шріт, маркований як № 0, при фактичному діаметрі 4 мм можна порівняти з радянським № 1. Для конкретної мети – стрільби по зайцю – це навіть краще, дробин більше, осип густіший.
Виходячи з кількості дробин, що вразили внутрішній – діаметром 350 мм і зовнішній – діаметром 750 мм кола мішені, можна сказати, що набої даних споряджень цілком придатні для стрільби по зайцю на коректній дистанції пострілу – до 50 м. Ми бачимо, що клейтухи-концентратори тільки усереднюють бій рушниць на дистанції 35 м, згадаємо про сумнівну сферичність дробин, і не дають хоч якогось помітного результату на дистанції 50 м. Реалії зовнішньої балістики суворі до наших мрій про «диво-зброю». Будь ласка, не стріляйте по зайцю більшими номерами шроту, ніж радянський № 0 і на дистанціях, що перевищують 50 м.
Зважаючи на неминуче відхилення центру дробового осипу від центру мішені, що особливо помітно на одному фото, визначення «купчастості бою» рушниці за радянською методикою ми не проводили, немає накладної мішені з оргскла. Про якість бою напівавтомата Huglu ви зможете судити самі за рівномірністю дробового осипу, ми від коментарів утримаємося. Ні пуху, ні пера!
Табл. 1 Результати відстрілу
В. Артеменко
0 коментарі:
Дописати коментар