Найбільша тварина роду .Довжина тіла 160-250 см, довжина хвоста 12-15 см, висота в холці-120-160 см, маса - 95-250 кг.
Статевий диморфізм проявляється більшими розмірами і масою самців, у порівнянні з самицями.
Максимальної маси тіла самці досягають увіці 8-10 років, а самиці-в 7-9 років. Кремезне тіло має стрункі високі ноги.
Морда лий.
Хвіст виразно помітний.
Довжина його разом з волоссям менша, ніж довжина вуха.
Самець має великі гіллясті роги з численними пасинками (близько 20) маса яких сягає 13 (15 і більше) кг. Кожний ріг несе по два надочних (очний і надочний) пасинки: майже над самою розеткою від стовбура відгалужується очний пасинок, розташований над ним - наступний надочний, за яким слідує середній пасинок. Вище середнього пасинка буває підкоронний або при-верхівковий (підвінцевий, "вовчий") пасинок, а всі пасинки над ним - верхівкові, вінцеві або коронні. Корона буває різної форми . Верхівки пасинків, як і верхівка основного стовбура, можуть мати вторинне галуження або сплющуватися. Взаємне розміщення стовбурів рогів буває різної форми: округле, овальне, у вигляді латинських літер "У" або "V". На відміну від ратиць, що ростуть в своїй основі, роги ростуть верхівками.
Забарвлення спинної частини одноманітне, рудувато-буре, без світлих плям, взимку сіре. Смуга темнішого волосся, що проходить на верхньому боці шиї сягає хребта. Волосся літнього вбрання коротке, а зимового - майже в два рази довше й густіше. Світла пляма на задній частині тулуба ("дзеркало") влітку іржавого кольору, а взимку білого з іржавим відтінком. На внутрішньому боці задніх лап, нижче п'ятки помітні пучки довшого волосся, що прикриває метатарзальні пахучі залози. Старші олені линяють в квітні, решта в травні.
Особини недостатньої кондиції линяють в червні. Зимове волосся починає розвиватися у вересні і впродовж жовтня відбувається зміна літнього вбрання на зимове. Носові кісгки досить довгі; їх довжина перевищує довжину верхнього ряду кутніх і перед-кутніх зубів.
Слізні ямки під оком добре розвинуті, їх довжина дорівнює діаметрові ока .
Зубна формула: / 0/3; с 1/1; рт 3/3; рт 3/3 - всього 34 зуби.
Кондилобазальна довжина черепа дорослих до 50 см.
Колись був численним на теренах усієї України. Зараз водиться в лісах Карпат, гірського Криму і в деяких районах Полісся, Лісостепу та Степу. Характер стацій визначається особливостями його місцеперебування. Так, в Криму живе у гірських, переважно дубово-букових і соснових лісах. Піднімається й на яйли. У Карпатах також тримається в основному в дубових, букових і смереково-букових лісах, хоч нерідко виходить за межі верхньої межі лісу, на полонини. Істотну роль у житті оленя в Криму і Карпатах відіграють густі молоді зарості, що сформувалися на зрубах. Ці гущавини служать сховищем для самиць під час їх розмноження і забезпечують достатню кількість кормів.
Чисельність оленів благородних (Cervus elaphus) в Україні
Чисельність, розселення і добування оленів благородних (Cervus elaphus) в Україні
У гірських районах Криму і в Карпатах мають місце сезонні переміщення оленя, зумовлені зміною погодних і кормових умов. Улюбленим місцем його перебування у теплий період року в кримських горах є північно-західні схили гір, а взимку відходить у більш південні райони. У Карпатах олень влітку тримається переважно зарослих зрубів. Восени, якщо сніг неглибокий він тримається в горах, коли ж снігу багато, мігрує у гірські долини або навіть і в передгірні райони. В Криму період парування оленя починається в останніх числах серпня і досягає найбільшої інтенсивності в 20-х числах вересня, а закінчується в перших числах жовтня. Однак ці строки можуть значно зміщуватись.
На початку лютого самці скидають роги, а в останні дні травня, у самиць, починається народження малят, яке закінчується в перших числах липня. У цей час, у самців, очищаються від хутра нові роги, які до серпня виростають повністю.У Карпатах період гону дещо зміщений на пізніший час: починається в другій половині вересня і закі-нчується в другій половині жовтня, хоч його початок та інтенсивність залежить від погодних умов осені. В теплу осінь початок парування затримується і, навпаки, при ранньому похолоданні настає раніше. Найінтенсивніше парування оленя в Карпатах припадає на кінець вересня - першу половину жовтня. Живе в чередах і поодиноко. В спекотливі дні купається в калюжах, завдяки чому освіжується й позбавляється паразитів. З поміж голосових проявів характерними є носове "бекання", що видається у випадку небезпеки, а також носове "еу", яким самиця вабить самця в період гону.
Під час гону ("реву") головний, сильніший олень опановує череду олениць з молодняком, котру водить найбільш життєздатна самиця. Молодші й слабші самці також тримаються неподалік череди й інтенсивно рикають. Молоді 2-3 річні олені в період гону рикають мало, продовжуючи інтенсивно пастися. У поривах заволодіти самицями між самцями нерідко бувають сутички, які значною мірою носять ритуальний характер; зазвичай, починаються демонстрацією, що проявляється у паралельному переміщенні особин, далі слідують погрози. Візуальній зустрічі потенційних суперників, як правило, передує голосова "дуель". Інтенсивного погрозливого рикання володаря "гарему", деколи вистачає для того, щоб налякати і відігнати слабшого суперника. Голосові прояви самця в період гону - рикання, мають певні особливості зумовлені передусім його віком, кондицією та рангом у соціальній структурі групи. Молоді рикають інтенсивніше й тоншим голосом, а старі - рідше і грубим голосом. Розрізняються вони також в залежності від того, чи самець іще тільки шукає самицю, чи вже має свій гарем; переслідує самицю готову до спарювання, чи відганяє суперника або ж тільки йому погрожує.
У сутичках самці можуть наносити один одному рани, проте смертельними вони бувають рідко. Відомі поодинокі випадки загибелі обох суперників, через те що їм не вдавалося роз'єднати роги сплетені в двобої. Під час гону володар гарему ретельно його стереже й регулярно контролює, за запахом, готовність самиць до спарювання. Такий самець майже зовсім не пасеться, через що, за час гону, втрачає до 30-40 кг своєї маси. До ритуалу, що передує спарюванню, належить також взаємне обнюхування і облизування самцем зовнішнього статевого органу самиці, а також обстеження мордою загривку самиці і коротка погоня за нею перед першим спарюванням.
Після закінчення гону, коли вже запліднені самиці не проявляють жодних ознак готовності до спарювання, самець покидає свій гарем і живе у ватазі самців, котру водить, здебільшого, наймолодший з них. В такій групі самців існує чітка ієрархія за їх кондицією, віком і, пов'язаного з ними, розвитком рогів. Певні зміни у цій ієрархії можливі хіба що в період скидання рогів, коли тимчасову перевагу може отримати молодший самець, який роги скидає дещо пізніше, ніж старий. Щоправда попередня ієрархічна структура ватаги, як правило, відновлюється невдовзі після того як роги скинуть всі самці. В цей час стосунки між собою самці з'ясовують у своєрідний спосіб, ставши на задні лапи, б'ють один одного передніми. Наймолодші самці мірою завершення гону приєднуються до ватаг самиць. У череді самиць також існує ієрархія, причому ранговий статус самиці автоматично переноситься і на її маля допоки воно перебуває разом з матір'ю.Малята, що займають вищий щабель у ієрархічній структурі групи, мають кращі умови для живлення, росту й розвитку. Ядром череди самиць, зазвичай є материнська група утворена найбільш життєздатною самицею та її потомством останніх двох років, незалежно від статі. Таких материнських груп в череді самиць може бути кілька, а до них приєднуються одинокі особини. Череда самиць, як правило, займає найкращі угіддя (близько 300 га), а на їх периферії розміщуються самці. При переміщенні поблизу ведучої самиці завжди тримаються елітні олениці, а замикають череду, здебільшого, перестарілі й осиротілі особини. Під час гону за чередою самиць, як правило, слідує самець - володар гарему.
Весною, перед народженням малят череди самиць розпадаються. Вагітна самиця усамітнюється в затишному потаємному місці і після 33-34 тижнів вагітності народжує одне, рідше двоє малят, що мають плямисте забарвлення. Невдовзі після народження маля здатне переміщуватися, проте слідувати за матір'ю ще не в змозі. Індивідуальна ділянка самиці в цей період складає близько 100 га. У перші дні воно перебуває у заростях трав, а самиця приходить, щоб нагодувати його і відпочити поруч. У випадку небезпеки затаюється, витягнувши шию. Через 3-4 тижні маля слідує за матір'ю, яка повертається у череду. Лактація триває 3-5 місяців, але пастися маля починає вже з 2-х місяців. Світлі плями в маляти зникають до кінця літа. Статевої зрілості досягає у 18-20 місяців, після чого окремі самиці можуть брати участь у розмноженні.Самець, як правило, активну участь у розмноженні бере з 4-років життя. Приріст популяції може складати 35-75 оленят на 100 самиць в рік. Маля народжується з молочними різцями. Передкутні молочні зуби виростають пізніше. Повністю молочні зуби формуються у 4-х місячному віці, а в 5-11 місяців з'являється перший постійний кутній зуб. Молоді олені, з шпилькоподібними рогами (шпильчаки) і олениці 2-го року життя, восени (в період полювання) вже мають всі різці і очні зуби (ікла) постійні, а також - 2-й і 3-й кутні зуби. Молочними залишаються передкутні зуби. Третій кутній зуб виростає у віці 28-31 місяць. По-вністю сформовані постійні зуби олень має на третьому році життя. Вік добутого оленя визначають за ступенем стирання зубів та за допомогою інших методів. Череп і ікла оленя вважається трофеєм, а також використовуються у виготовленні мисливської біжутерії. У молодого самця вже в 6-8 місяців на лобових кістках з'являються горбки, з котрих в 13-15 місяців виростають перші роги (вирости лобових кісток - апофізи самці мають уже при народ-женні). Від шкіри самець очищає їх в серпні - вересні, а скидає - в квітні -травні, у віці 23-24-ох місяців. Зазвичай вони мають вигляд нерозгалужених стовбурів (шпильок), в яких при основі немає розетки.
У виняткових випадках перші роги можуть мати при основі або при верхівці зачатки пасинків. У перспективних самців перші роги дещо довші, ніж вуха й мають тупі верхівки. Наступні, другі роги (на третьому році життя), як правило з розеткою при основі, мають по 2-3 пасинки на кожному (здебільшого очний і середній). Самці з меншою кількістю пасинків вважаються не перспективними для розведення. В особини з доброю кондицією другі роги можуть мати 4 пасинки, зокрема очний, середній і два на вилоподібне розгалуженій верхівці стовбура або очний, надочний, середній та верхівка стовбура. Другі і всі наступні роги самець скидає в лютому - квітні, причому старший - скоріше, а молодший - пізніше. Невдовзі на місці попередніх виростають нові - треті роги. Треті і всі наступні роги самець очищає починаючи від липня й до середини серпня, старший скоріше, а молодший пізніше. Весь цикл розвитку рогів, з часу їх появи аж до очищення від шкіри, триває 17-24 тижні . Кожні наступні роги, як правило, масивніші, могутніші з більшою кількістю пасинків. З п'ятирічного віку верхівки рогів, як правило, закінчуються короною. Максимального розвитку роги досягають в оленя віком 10-14 років. В подальші роки життя оленя, кількість пасинків і могутність рогів, передусім в їх верхній частині поступово зменшуються. Старий олень на стовбурі рога має зовсім мало пасинків, іноді всього один - очний. Такі особини можуть бути небезпечними для суперника, в двобої. Кількість пасинків на стовбурах рогів оленя не може служити ознакою для визначення віку тварини.В загальній схемі розвитку рогів оленя бувають певні відхилення унаслідок яких істотно змінюються їх форма й контури. Таке явище зумовлене різними чинниками: порушення в гормональній системі, хвороби, передусім статевої системи, механічні пошкодження стовбура і пасинків тощо. Активний як вдень, так і вночі, проте, за відсутності чинника непокоєння, найактивніший вдень. З поміж 6-8 періодів трофічної активності упродовж доби, на нічні години приходиться тільки 1/3. Найбільшу активність проявляє в період, коли сонце знаходиться близько 20° над горизонтом. Добова активність значною мірою визначається порою року, погодними умовами, чинниками непокоєння унаслідок людської діяльності тощо. Взимку активність зменшується, влітку зростає. Упродовж доби на сон приходиться всього 1-2 години. Живиться рослинним кормом. У Карпатах влітку живиться пе-реважно трав'янистими рослинами (понад 100 видів), а взимку гілками дереві чагарників (близько 50 видів), їсть листя і гілки ясеня, липи, бука, дуба, осики, клена, берези, граба, вільхи, ялівцю, ялиці, сосни, смереки, верби, ліщини, горобини, крушини, чорниці, лісових яблунь і груш, а також гриби. При багатому врожаї горіхоплідних охоче живиться буковими горіхами, каштанами і жолудями. Не гребує й сільськогосподарськими культурами - пшениця, жито, овес, ячмінь, кукурудза, картопля, буряк, морква, конюшина, люцерна тощо.
Максимальна тривалість життя оленя лісового 20 років, середня - 5-6 років. Значну смертність можуть спричинювати несприятливі ПОРОДНІ умови, багатосніжні зими та весни з затяжними дощами й холодними вітрами. Смертність молодняка в перші місяці життя може складати 10-40%, а дорослих упродовж року - 2-10%.
Серед захворювань і паразитів трапляються -ехінококоз, фасціольоз, стронгільоз, протостронгільоз, таеніоз, цистицеркоз, сказ, бруцельоз та ін. Під шкірою, у носоглотці, шлунку та кишечнику паразитують личинки оводів і ґедзів . Вороги - вовк, рись і ведмідь, вони можуть здобувати як молодняк, так і дорослих тварин. Лиси і бродячі собаки здатні добути тільки малят. Нерідко олень гине на шляхах транспорту, а також унаслідок отруєння на сільськогосподарських полях.
Значної шкоди по пуляції виду завдає браконьєрство.
Олень лісовий - цінний мисливський звір, має смачне м'ясо і високоякісну шкіру.
В умовах України на нього полюють лише за ліцензійним дозволом. Роги вважаються
цінним трофеєм, а скинуті -використовуються на різні вироби.
0 коментарі:
Дописати коментар