Сам голос породистих гончаків відзначається особливою силою, емоції породистої крові виринають назовні , цей голос не порівняти з голосами інших собак. Та й в домашніх умовах голос гончака відрізняється від такого на полюванні, а особливим він стає при гоні звіра.
Це полювання за свою величезну історію не загнало ні одного мисливського виду на сторінки Червоної Книги, бо в сучасному вигляді його проведення носить суто спортивно-естетичний характер, де сам трофей не є головною метою, але є еншпілем цих ловів. Приємно заслухатися піснею гону яка то наближається, то віддаляється у лісі, інколи навіть в цей час відпадає бажання порушувати цю мисливську пісню пострілом, А деколи і пропускаєш русака не стріляючи, щоб ця пісня ще лилася, а мисливський собака зміг отримати більшу школу розпутування сліду і вилити свої емоції полювання, адже він так довго чекав свята відкриття сезону полювання на пушного звіра, а цей сезон настільки короткий тепер, що й не оглянешся як вже й закриття.
В орендованих мисливських угіддях не схвалюється полювання з гончаками мотивують це тим що вони (гончаки) розганяють дичину.
Проте ця шкода буде мінімальною в тому випадку, коли собаки не будуть гонити копитних, а працювати виключно по профільних для них видах- лису і зайцю та ігнорувати копитних. Або працювати по копиту, але тут вже більша мова про карпатських гончаків, словацьких копових і споріднених їм породах.
Тому в випадку естонських гончаків, руських гончаків, англоросів потрібно віддати належне підготовці собаки та її нагонці. Не брати молодого гончака для полювання на копитних, а тим більше стріляти з під нього козулю, чи кабана. Притравлений таким способом гончак в майбутньому буде ігнорувати звичні види зайця і лисицю, а вперто шукати і годинами гонити косуль, що нерідко робить молодого собаку непридатним для подальшого полювання, особливо в місцевості де багато копитного звіра.
В перші роки нагонки гончака йому необхідно дати зрозуміти, що вас цікавить виключно заєць та лисиця і згодом такий собака перестане (майже перестане, бо мисливська кров бере своє) працювати по копитному звіру.
Вихід в поле з гончаками ніколи не зрівняється з полюванням зайця іншими методами. Давно відмічено , що в місцях нагону гончаків лис старається відійти подальше, чим зменшує прес на дичину. Відома всім гончатникам закономірність, що гончаки краще і частіше гонять саме самців зайця, рідше самок і ще рідше молодь. А мисливці що полюють "підковою" добувають дві третини зайчих (зайчихи на лігві сидять значно міцніше і зриваються вже в останній момент коли от-от наступиш на неї; самці ж не витримують довго і зриваються з лігва, залишають слід і запах, що тут же робить їх об'єктами гону ).
І переваги цього полювання на цьому не закінчуються. При полюванні з гончаками залишається найменша кількість підранків серед всіх видів полювань. Враховуючи певну місцевість(очерети, молоді гущавники та полювання по чорнотропу, коли лис в більшості не нориться) не завжди успішним є полювання на лиса без застосування гончаків. Тільки з гончаками можна успішно полювати на вовко-собачі гібриди, які останніми роками заполонили Україну. А якщо згадати варварські дії випалювачів трави весною, адже у вогні гинуть чи не всі перші виводки дичини, а ті що вижили потім щедро окроплюються хімічнми сполуками, потім нищаться добірною технікою та нічними відвідинами браконьєрів. Не так багато зайця є зараз в угіддях. А гончатник полює в році лиш декілька днів. І вполювавши одного - двух русачків , на довгий мисливський міжсезон в серці залишається , все ж таки, музика гону.
0 коментарі:
Дописати коментар