Сьогодні ця процедура в країнах ЄС досить суворо регламентована. За можливості, якщо немає загрози для людей і собак, рекомендується добивати тварину пострілом у голову. Але, як ми знаємо, стріляти по кабану, якого тримають собаки, небезпечно, ризик поранити їх чи навіть убити дуже високий. Тому мисливці нерідко добивають кабанів холодною зброєю. Як це слід робити?
Перш за все, впевнено і швидко. Вагання і затримка тільки збільшують ризик для собак і мисливця. До кабана слід наближатися тільки ззаду, щоб він вас не бачив! Наблизившись до тварини, її слід зафіксувати, щоб вона не могла рухатися. Невеликі особини можна притиснути рукою або коліном і навалитися зверху. На більшого кабана можна сісти верхи. А дуже велику тварину краще фіксувати удвох: асистент хапає за задню ногу і піднімає її, а боєць сідає на спину і так осаджує кабана на коліна. Голову треба відтягнути назад, натискаючи на загривок, меншу тварину можна схопити за вуха. Пам'ятайте, що кабани, особливо самки, можуть кусатися.
Куди завдавати удару? Мій знайомий у такому положенні воліє перерізати шийну артерію. Однак порівняно безпечно це можна зробити тільки дуже гострим ножем і в невеликих тварин – кілограмів до вісімдесяти. В жодному разі не можна завдавати удару в загривок, щоб розірвати хребетний стовп, як це рекомендувалося у старих німецьких мисливських книгах – на прикладі козулі, сарни та інших дрібних копитних. Для цього і призначався невеликий мисливський ножик-«нікер», поширений серед німецьких мисливців. Сьогодні у ветеринарній літературі такий удар вважається неприйнятним з огляду на практичну неможливість завдати його точно.
У європейській мисливській практиці найефективнішим для добивання дичини визнаний удар ззаду під лопатку. Такий удар робиться в нижню частину грудної клітки в напрямку до серця – для кращого розуміння слід розглянути розташування органів на доданих малюнках.
Для такого удару клинок зброї повинен мати достатню довжину. Для добивання кабана оптимальним є традиційний європейський кинджал з клинком довжиною 21-24 см. Зброя з коротшим – 15-17 см, клинком годиться тільки для дрібних кабанів і козулі. Чому слід використовувати саме кинджал – з двосічним симетричним клинком, а не ніж з півторачним заточуванням (фальшлезом), стане зрозуміло з опису подальших дій. Удар роблять не з розмаху – так не проб'єте, а приставивши вістря до шкури тварини і втиснувши клинок в тушу, для чого симетрична хрестовина як бойовий упор має перевагу над односторонньою. При проникненні в тканини звіра симетричне двосічне вістря кинджала також має перевагу над несиметричним вістрям ножа.
Всадивши клинок по рукоять, ми можемо припускати, що вістря досягло ділянки серця, але цього припущення мало. Рану треба максимально розширити. Для цього злегка повертаємо рукоять так, щоб лезу було зручніше різати, і піднімаємо зброю між ребрами вгору в напрямку до хребта, розсікаючи міжреберні м'язи і шкіру. При такому русі кут між передпліччям і віссю клинка повинен бути менше 90 градусів, інакше при більшому опорі клинок вивернеться.
Мета цього розрізу – якомога більше розширити рану і впустити в грудну порожнину повітря. Наслідком цього стане так званий пневмоторакс і колапс легенів – повітря потрапить у грудну порожнину і стисне легені тварини, порушиться дихання, що призведе до швидкої втрати рухової активності.
Додатковою і бажаною рановою дією є пошкодження серця і великих кровоносних судин, це призведе до швидкого знекровлення організму, що і є основною причиною смерті від ран, завданих холодною зброєю. При такому розрізанні двосічний симетричний клинок має очевидну перевагу: можна не замислюватися, у якому положенні щодо руки знаходиться лезо. Кинджал ріже на обидва боки. Тому яким би боком стосовно руки він не знаходився у піхвах, він завжди буде боєготовим, на відміну від ножа.
Завдавши удару, зброю залишають у рані, вона служить для її розклинення, щоб краї рани не зімкнулися. У цьому положенні рукоять кинджала є також додатковою «ручкою» для утримання тварини.
Для того, щоб повертати клинок і утримувати його, зручною є рукоять, що наближається в перетині до чотиригранної з округленими гранями. Що вона ближче в перерізі до циліндричної, то гірше ви відчуватимете зброю. Матеріал рукояті також не повинен бути слизьким, інакше вона крутитиметься в руці, особливо, коли по зброї почне стікати кров. З цієї причини не бажано використовувати кинджали з гладкими округлими рукоятями, на зразок пропонованих торговою маркою «Кізляр». Для ефективного різання важлива якість клинка. Заточення має бути надзвичайно гострим і стійким. Лезо наштовхуватиметься на ребра і розсікатиме шкіру, сало, м'язи. Також клинок не повинен бути слабким, оскільки йому належить витримувати значні поперечні навантаження. Тут виробники зброї йдуть двома шляхами.
До першої групи належить зброя вищої якості і ціни. У групі, що нас цікавить, це кинджал торгової марки «Колд Стіл» моделі «Тай-Пан», але тільки з клинком зі сталі «Сан-Май»! Я віддаю йому перевагу вже багато років і вважаю його оптимальним з точки зору бойових характеристик. Вартість такого кинджала близько чотирьох тисяч гривень – дорого, але на справжню зброю грошей шкодувати не варто.
До другої групи належить зброя, що має прийнятну якість і економічну ціну. Тут можна порекомендувати виріб торгової марки «Ліндер» – кинджал «Сауфангер». Ця модель популярна в Іспанії, Німеччині. Обійдеться «Свиноріз» (саме так з німецької перекладається назва моделі) дешевше двох тисяч гривень. Обидві моделі – класичні широкі кинджали. Вони існують у Європі з епохи бронзи – багато тисяч років, і поширені від Кавказу до Іспанії. Їхній дизайн за цей час досяг досконалості.
У чому полягає різниця між двома моделями? Клинок «Тай-Пан» виготовлений зі сталі «Сан-Май» японського виробництва. Це тришаровий пакет, в якому тонка смуга високовуглецевої сталі з чудовими ріжучими характеристиками прикрита з двох боків смугами пружної, корозійно стійкої сталі. Щоб нагострити таку зброю, її слід віддавати професіоналу.
Клинок «Сауфангер» виготовлений із суцільної смуги сталі китайського виробництва типу 440А (6Х13). І не треба морщити носа, сьогодні всі ножі економ-класу і майже всі середнього класу виготовляють з китайських сталей. 440А – в'язка сталь, вона добре витримує поперечні навантаження. Однак лишається гострою не так довго, як «Сан-Май». Тому кинджал слід правити до і після використання. Робити це можна самому, за наявності певного досвіду.
І останнє, кинджал має бути вам під силу. Звичайний тест для холодної зброї – увігнати вістря в соснову дошку поперек волокон не менш ніж на півдюйма (12 мм) вглиб. На тренуваннях професіонали вганяють клинок у морожену яловичу тушу сантиметрів на 7-8. Я можу це зробити удвічі глибше за допомогою простого трюку. Вганяючи кинджал, допомагайте собі поштовхом коліна.
А. Лісогор
0 коментарі:
Дописати коментар