Видра в Україні

Видра – рідкісний вид, занесений в Червону книгу України та Європейський Червоний список. В українському Поліссі видра до цього часу залишається звичайним видом на річках, озерах і навіть осушувальних каналах. В Європі популяція виду знаходиться в пригніченому стані (депресії) через руйнацію природної структури берегів, забруднення середовища, загибелі у рибацьких сітках, вершах, під колесами автотранспорту та з інших причин.
Видра, поряд з деякими іншими видами кунячих: норкою європейською, горностаєм, борсуком, є твариною, надзвичайно чутливою до дії антропогенних факторів, забруднення навколишнього середовища та ландшафтних змін середовища.
Видра занесена в Червону книгу України (1994 р.) та Європейський Червоний Список видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991). Розробка ефективних заходів охорони для видри та їх практичне втілення можливе лише за умови детального вивчення екології цього виду, динаміки чисельності та змін ареалу в антропогенних та природних ландшафтах. На жаль, в Україні видра і на сьогодні залишається маловивченим видом. Праці Абелєнцева В.І. (1968), Мигуліна О.О. (1938), Корнєєва О.П. (1959), Татаринова К.А. (1973), Шевченко Л.С. (1994) містять недостатню кількість інформації для виявлення сучасного поширення виду в Україні, стану популяції, причин зниження чисельності та екологічних особливостей видри в Україні.
Дорослі самиці з виводками займають найбільш оптимальні видові стації, які в Поліссі представлені природними ділянками річкових заплав, озерами, з'єднаними між собою протоками. Ділянки річок, де відмічені випадки розмноження видри, повинні оголошуватись мисливськими заказниками. Тут недопустиме проведення полювання на водоплавних.
Браконьєрське полювання негативно впливає на чисельність видри не лише прямим вилученням частини особин, але й впливом на статеву просторову структуру популяції. Простіше кажучи, серед видр, що зуміли вижити, залишається більше самиць, а в умовах природи самець від самиці може знаходитися на відстані у кілька десятків кілометрів. Враховуючи той факт, що самиці видри живуть окремо від самців і приходять в тічку незалежно від певної пори року, є проблематичною їх зустріч у період гону.
Необхідно знати, що по слідах можна визначити стать і вік окремих особин у місцях знахідок екскрементів. Слід від сечі у самця розміщений між кучкою екскрементів і відбитками задніх лап, а у самиць - на кучці екскрементів або по-і заду неї. Вік особини визначається по довжині відбитка задньої лапи. Довжину відбитка сліду вимірюють від переднього краю середнього пальця до заднього краю відбитка п'яти. На жаль, дані обліків видри в Україні не завжди відповідають дійсності в зв'язку з тим, що користувачі мисливських угідь не знають точних розмірів індивідуальних територій окремих особин. Одні й ті самі особини обліковуються одночасно в різних мисливських господарствах.
Довжина відбитка задньої лапи видр різного віку і статі (см)
Вік Самці Самиці
Цьоголітки 5-5,8 4 - 4,6
У віці 2 роки 6 - 7,7 4,7 - 6,4
У віці три роки і старше 7,8 - 13,5 6,5 - 11,8
Одним із обмежуючих факторів подальшого росту чисельності цього виду на річках України є обмежений доступ видри до води під час льодоставу. На малих річках, осушувальних чи зрошувальних каналах з повільною течією доцільно встановлювати на частині водостоку греблі, які створювали б на льоду незамерзаючі ополонки. На прямій ділянці річки прохід в греблі влаштовують у центрі, а на поворотах - поблизу зовнішнього берега.
Водойми України у великій мірі зазнали впливу діяльності людини, і вони в переважній більшості малопридатні для існування видри. Заселення осушувальних каналів бобрами створює сприятливі умови для заселення їх видрою. При цьому покращуються захисні умови, бо з'являються нори і хатки, збільшуються запаси риби, покращується доступ до води взимку. Але в деяких випадках на спрямлених ділянках річок і штучних водоймах необхідно проводити спеціальні біотехнічні заходи. Доцільне спорудження штучних схованок у прибережних кущах, їх виготовляють у вигляді нори, котра виходить у воду. В норі необхідно влаштувати вентиляційні отвори. Берег каналу чи спрямленої річки на певних ділянках повинен бути крутим, обривистим. Такий берег буде сприяти утворенню в зимовий період пустот під льодом при падінні рівня води. На осушених каналах і спрямлених річках через один-два кілометри необхідно створювати невеличкі ставки для збільшення рибних запасів. На ставах рибгоспів і в місцях з великими рекреаційними навантаженнями доцільне спорудження штучних острівців з норами у малолюдних, зарослих водною рослинністю місцях.
Видра зрідка використовувалась і як ловча тварина для добування риби, Так, в Китаї цього хижака приручили ще за 600 р. до нашої ери. В XIII столітті полювання з дресированими звірками спостерігав відомий мандрівник Марко Поло. Про це він розповів потім в своїй "Книзі" (Поло М. Книга. М., 1956, с. 29.). З допомогою видр, зрозуміло, ловили лише рибу. Цей хижак в природі більш ні на що не здатний. Як риболова видру використовували в багатьох країнах Центральної і .Західної Європи, в тому числі в таких країнах, як Англія і Шотландія! А в нас у колишньому Великому князівстві Литовському, крім риболовлі, цього звіра використовували ще і для добування качок і гусей. Виявляється, що цей напівводяний хижак швидко знаходить і приносить мисливцю дичину, в тому числі і птахів-підранків. Тому видра і нині може стати в нагоді мисливцям на пернату дичину.
Дика і приручена видра риболов справді висококласний. Спеціальні клапани в вухах і ніздрях дозволяють їй вільно пірнати, не набираючи в них воду. Добре розвинені плавальні перетинки на пальцях дають можливість видрі швидко пересуватися під водою. Крім того, цей звір може надовго затримувати дихання. Перебування під водою до 3-5 хвилин можливе завдяки тому, що після пірнання кров, збагачена киснем, спрямовується в першу чергу в мозок. Взагалі питання, скільки видра може протриматися під водою, дискусійне. Одного разу мої добрі знайомі-поліщуки взимку "знайшли на річці видру", або, кажучи зрозумілою мовою, "місце, де залягла видра на денний відпочинок". Так-от, вони трохи нижче за течією вирубали велику крижину і перегородили річку. Після цього вода пішла поверх льоду. Пройшло трохи більше 5 хвилин і на воді з'явилась видра. Я думаю, що нема потреби пояснювати читачам, що в цьому випадку звір сидів під водою до останньої миті, на яку він був здатен... Так було встановлено, що час максимально можливої затримки дихання у видри складає 5 хвилин.
Для того, щоб навчити молодих видр добувати рибу, їх необхідно відловити у віці не старше 4 місяців. Натаска в принципі нічим не відрізнялась від стандартної, котра використовується для мисливських порід псів. Хижак спочатку повинен звикнути до людини, і без опору і страху повсюди її супроводжувати на повідку. Потім при подачі певної команди, як наприклад, "в воду буль", приносити кинутий у воду предмет. Видра в природі поїдає переважно лише рибу, раків і жаб. Але в домашніх умовах вона швидко звикає до нової їжі і з апетитом поїдає різні овочі і навіть каші з молоком.
В дикій природі видра - один і найобережніших і непомітних звірів. Вона настільки обережна, що довгий час вчені-теріологи не могли точно встановити особливості і час проходження в природі шлюбного періоду. Звикнувши до людини, ця тварина настільки прив'язується до господаря, що довірливо лащиться при появі людей і сама любить, щоб її приголубили. Коли її почесати по животу, видра мружить очі, потягується від задоволення і приємно "фиркає". Звір надзвичайно кмітливий, розумний і слухняний. Він дуже легко навчається виконувати різноманітні команди, які можна подавати не тільки голосом, але і рукою. В минулому видру часто використовували на полюванні з мисливськими псами.
Наведена інформація не видумана. В Поліссі відомі непоодинокі випадки, коли знаходили видреня, виховували його в умовах безпосереднього контакту з людиною. При цьому годували молоком і весь час тримали на руках, в кишені або за пазухою. Після цього вже дорослий звір ходив всюди за своїм господарем, як звичайний домашній пес. На рибалці видру розміщують на носі човна, тримаючи на тоненькому малопомітному повідку. Тваринка по відомих лише їй ознаках відчуває рибу, пірнає у воду і повертається на човен з рибиною у зубах. Так полювала у давнину. Так зрідка полюють і нині. Але сьогодні видра стала справжнім раритетом в Європі. Та й рибні запаси збідніли настільки, що, дай Бог, аби цей звір зміг наловити у наших річках що-небудь собі на прогодування, а не те що господарю.
Видра живиться переважно дрібною і часто снулою рибою. Взимку в харчуванні цього хижака важливе місце займають жаби. В певних ділянках русла на зимівлю жаби скупчуються у великій кількості. Враховуючи рідкість видри у наших водоймах, вона не має скільки-небудь істотного впливу на рибні запаси водойм. В харчовому раціоні видри переважають риба і раки. На малих річках з швидкою течією і осушувальних каналах, котрі до того часто ще й пересихають влітку, запасів риби і раків для харчування цього виду недостатньо. І він змушений добувати в таких умовах велику кількість трав'яної жаби, особливо в місцях її зимових скупчень. Річкові раки для видри становлять більш привабливий корм, ніж навіть риба, а амфібії можна розглядати, як додатковий вид корму, котрий хижак споживає при відсутності основного - риби і раків. З риб в Поліссі, згідно з даними Сидоровича В.Е. (1997), найбільш вживані такі види: окунь, щука, плітка, йорж, в'юн, карасі, язь, густера, краснопірка, лящ.
В харчуванні видри чітко простежуються сезонні особливості в добуванні кормів:
- різке зростання питомої ваги жаб взимку і щук під час весняного нересту;
- деяке зростання в харчуванні інших видів риб з квітня по червень, котре також пов'язане з нерестом;
- зростання долі раків в холодний період року у зв'язку з їх зимовими концентраціями в певних місцях водойм;
- поява у літньому раціоні водоплавних птахів.
Масове поїдання видрою амфібій на осушувальних каналах, котрі в антропогенних ландшафтах складають майже половину протяжності сітки водотоків у Поліссі, сприяє створенню більш щільної і просторово більш рівномірної структури популяції цього виду. Поїдання амфібій - важлива адаптація виду до життя в антропогенному середовищі.
Найсприятливіші умови існування для видри в Україні склались в західних областях і на Поліссі, бо чисельність виду тісно пов'язана з довжиною річкової мережі, кількістю риби в водоймах і необхідними по структурі берегами.
Видра - надзвичайно чутлива до мисливського пресу тварина. Вид має цінне хутро, яке виступає еталоном міцності і тривалості носіння (100%). Тварина отримала назву "видра" від того, що остьові волоски хутра видирались (вищипувались) для пошиття дрібних хутрових виробів. В щипаному вигляді хутро цінилось вище. Щипана видра в подальшому продавалась, як "підробка бобрового хутра". Хутрова мода завжди було незрозумілою і малопрогнозованою. Стара назва "порєшня" походила від особливостей поширення виду "по річках". В заготівлях хутра цей вид не відігравав скільки-небудь значної ролі навіть в минулому через його рідкість в природі. Проте в регіоні Полісся видра в минулому і нині має певне значення як мисливський вид. Хутряні головні убори з поліської видри до цього часу "вільно" продаються майже на всіх ринках України. Опитування продавців на ринках засвідчують, що випадків "непорозуміння" з міліцією чи адміністрацією ринків не було, а самі продавці навіть не знають про те, що не можна торгувати хутром видри, яка в Україні є червонокнижним видом.
С. Жила