До того, як взяти щеня в ліс для наганяння, воно повинно вміти ходити на поводку, бути слухняним, відчувати свою залежність, добре йти па поклик, не кидатись на свійських тварин тощо.
Для наганяння потрібно вибрати такі лісові угіддя, де є значна кількість зайців та лисиць. На підході до лісу не треба відразу пускати собаку, а слід трохи постояти, заспокоїти його, якщо він гарячкує, і дати йому прикорм. Потім слід увійти до лісу і, знявши нашийник, пустити собаку на пошук.
паратість (швидкість гону) собака саме під час тренування і полювання вдосконалює.
Пошук у собаки потрібно розвивати, перебуваючи в лісі, нагадуванням собаці про свою присутність. Гончак, знаючи, що господар тут, недалеко від нього, буде почувати себе сміливіше, виявляти ініціативу, поступово віддалятиметься, пошук стане більш широким і глибоким.
Не слід боятись, що гончак може заблудитись і не повернутись в кінці полювання. А тому не рекомендуємо до певного часу викликати собаку голосом, азартно манити його начебто на гарячий слід, користуватися трубою, бо така поведінка власника ніякої користі для розвитку широкого пошуку не дасть. Щоб не загубити собаку в лісі, необхідно коли-не-коли давати сигнали рогом. Гончак почує сигнал, триматиметься напряму мисливця і продовжуватиме пошук.
Деякі власники гончаків практикують наганяння мовчки, боячись своїм гучним порськанням підняти звіра. Такий метод наганяння є хибним, бо собака витрачає багато часу для перевірки місцеположення мисливця, припиняючи пошук дичини.
Не дозволяється силувати і карати собаку, якщо він відмовляється йти па пошук. Цим можна тільки залякати несміливого собаку, і він зовсім відмовиться від розшуків звіра. Краще з таким собакою частіше бувати в лісі і поступово привчати його до пошуку.
Правильним наганянням виробляється така важлива властивість гончака, як в’язкість під час гону. Гончак повинен гнати звіра доти, поки мисливець не вб’є його. Якщо гончак припинив гін, потрібно, не чекаючи його повернення, негайно підійти до місця сколювання та допомогти собаці знайти слід. Треба пам’ятати, що місце, де собака загубив слід звіра, завжди позаду від того місця, де він припинив гін. В цьому разі необхідно повернутись трохи назад і разом з собакою зробити коло.
Якщо собака відразу пішов у кущі і не боїться відійти від мисливця, потрібно вибрати собі стежку, просіку і йти по ній, заохочуючи його словами: «шукай, шукай, собачко», «знайди, знайди його», «підніми косого». Собака буде знати, що господар іде в напрямі її пошуку, а тому спокійно продовжуватиме пошук. Якщо звіра багато, гончак може швидко підняти зайця з лігвища і кинутись навздогін за ним, подаючи з великим азартом голос. Через деякий час гін може припинитись і гончак, загубивши слід звіра, повертається до господаря. Мисливець повинен якомога швидше підійти на місце сколювання (де собака тимчасово загубив слід), заохотити гончака енергійно шукати втрачений слід. Коли ж гончак візьме слід, він ще з більшим азартом і голосом буде продовжувати гін звіра. Цим буде покладено початок наганяння, яке потрібно після цього систематично проводити в наступні дні.
При наступних виходах у ліс треба обмежувати роботу гончака 2-3 годинами, включаючи сюди пошук звіра і гін. В міру втягування гончака в роботу необхідно давати можливість йому більше працювати на гону, бо саме там він набирає досвід тривалого переслідування звіра.
Часто буває, що гончак під час першої зустрічі із звіром не подає голосу, а проводить гін мовчки. Деякі гончі собаки довгий час не відходять від мисливця, не йдуть на пошук. Таких гончаків не треба бракувати передчасно, бо згодом внаслідок тренування вони починають непогано гнати звіра. Отже, мисливцеві необхідно знати, що такі властивості, як пошук, в’язкість, багато в чому залежать, від правильного наганяння. Нюх, голос,
Якщо він на першому колі не знайшов слід, треба зробити друге, більше коло. Одночасно слід заохочувати собаку, словами: «шукай, шукай», «знайди, знайди».
Після кількох виправлень сколювання гончаки виробляють звичку переслідувати одного звіра і не збиваються па слід іншого, який випадково пробіг там же. З метою закріплення в’язкості гончаків потрібно, щоб собака знав не тільки слід, а й забитого звіра і цим самим закріпив мисливську пристрасть. Виробляючи в’язкість у гончака, мисливець не повинен повертатись з лісу без собаки, якщо той ще продовжує гін і важко його відкликати. Гончак, який залишився в лісі сам, не знайшовши господаря, піде додому, але в майбутньому у нього з’являється нерішучість в лісі, що зменшує в’язкість.
Щоб легко було відкликати гончака, потрібно тренуванням виробити у нього уміння за певною командою підходити до свого господаря, розуміти і реагувати на сигнал, засвоїти команду «стояти».
Найкращий час для наганяння весна (квітень — травень) та осінь (вересень — жовтень — листопад). Можна починати наганяння і влітку, тільки вранці, якщо є роса і свіжий виразний слід. Саме по них гончак швидше знайде лігвище звіра і підніме його.
Наганяння молодого гончака по пороші завдає великої шкоди. Він звикає гнати на око, бачачи слід, і більше використовує зір, ніж нюх. Внаслідок цього гончак не може визначити, який слід більш свіжий та в який бік біжить звір, починає подавати голос на будь-який слід і гонить звіра часто-густо «в п’яту», а це призводить до пустобрехства і слабкого голосу.
Таким чином, наганяння треба провадити весною по чорній стежині, а потім повторити його восени. Лише потім можна сміливо пустити собаку працювати і на білу стежину. Такий гончак і на пороші буде правильно гнати звіра і не зіб’ється на старий слід.
Не можна проводити під час наганяння відстріл дичини (тетерука, качки, білки). Ще гірше, якщо мисливець одночасно з наганянням буде примушувати гончака розшукувати ці об’єкти полювання. Це може зіпсувати собаку. Якщо гончак звикне виганяти дичину під постріл, він, як тільки почує постріл, буде кидати гін зайця чи лисиці.
0 коментарі:
Дописати коментар