Бігль — одна з найвідоміших і найулюбленіших порід серед мисливців усього світу. Маленький за розміром, але неймовірно енергійний, розумний і витривалий, цей пес поєднує в собі все, що потрібно справжньому мисливцеві: гострий нюх, природну цікавість і невтомне бажання працювати. Бігль — не просто компаньйон, а надійний партнер, який зберіг у собі столітні інстинкти справжнього гончого собаки.
Походження породи
Історія бігля бере початок у стародавній Англії. Ще в середньовіччі дрібних гончаків використовували для полювання на зайця, лисицю та дрібну дичину. Їхні головні переваги — слухняність, прекрасний нюх і здатність тримати слід навіть через кілька годин після проходження звіра.
Слово beagle має кельтське коріння і перекладається як «малий» або «невеликий гончак». У XVIII–XIX століттях біглі стали популярними в англійських мисливських маєтках, а пізніше поширилися по всьому світу. В Україні вони з’явилися вже у XX столітті й швидко завоювали симпатію мисливців за свою універсальність і добрий характер.
Зовнішність і характер
Бігль має компактну, міцну статуру, коротку гладку шерсть і типові «гончачі» риси — довгі вуха, уважні очі та сильні лапи. Зріст зазвичай не перевищує 40 см, але ця невелика висота компенсується силою і витривалістю.
За темпераментом бігль — веселий, жвавий і дуже товариський пес. Йому притаманні допитливість і азарт. На полюванні він уважний, цілеспрямований і впертий — якщо взяв слід, то не відступить, доки не знайде звіра. У побуті ж це лагідний і слухняний компаньйон, який чудово ладнає з дітьми.
Робочі якості бігля
Головна риса бігля — це феноменальний нюх. Його здатність брати слід і тримати його без втрат вражає навіть досвідчених мисливців. Біглі працюють переважно по заячому і лисичому сліду, але можуть бути ефективними і при пошуку підранків, особливо в полях або на пересіченій місцевості.
Їхня манера роботи відрізняється від класичних гончаків. Бігль не жене звіра занадто швидко — він ніби грається з ним, тримаючи стабільну дистанцію. Це дозволяє мисливцю підготуватись до пострілу і не втратити контроль над процесом.
Голос бігля — мелодійний, дзвінкий, упізнаваний здалеку. Досвідчений мисливець завжди розуміє за інтонацією гавкоту, що саме відбувається: чи пес знайшов слід, чи звір піднявся, чи бігль втратив напрямок.
Полювання з біглем
Полювання з біглем — це завжди активна і динамічна пригода. Найчастіше з ним полюють на зайця, іноді на лисицю або дрібну пернату дичину. Пес веде пошук по полю, долинах, галявинах, звірячих переходах. Узявши слід, він працює з азартом і точністю, повідомляючи господарю про кожну зміну напрямку звіра.
Бігль здатний працювати як самостійно, так і в парі з іншими собаками. У колективному полюванні його особливо цінують за витривалість і здатність не втрачати зв’язок із мисливцем. Він не тікає далеко, як деякі інші гончаки, і швидко реагує на команди.
Завдяки розуму і природній спостережливості біглі чудово адаптуються до різних типів місцевості — від рівнин до лісових масивів. Вони не бояться води, снігу чи високої трави, що робить їх універсальними мисливськими партнерами.
Тренування і виховання
Бігль — порода розумна, але вперта, тому у вихованні потрібні терпіння і послідовність. Його не можна примушувати силою — краще мотивувати похвалою, ласощами і цікавими завданнями.
Тренування починають із простого: слухняність, відпрацювання команд, закріплення голосового контакту. Поступово переходять до навчання роботи по сліду. Молодого бігля знайомлять із запахом зайця або лисиці, вчать тримати напрям і не відволікатися.
Важливо не перевантажувати цуценя: робочі навички формуються поступово, а перевтома може викликати втрату інтересу. У досвідчених руках бігль розкриває свої мисливські якості вже до 10–12 місяців.
Фізична підготовка та догляд
Бігль потребує постійної активності. Йому необхідні щоденні прогулянки, пробіжки і тренування на свіжому повітрі. У період між полюваннями це підтримує форму, зміцнює м’язи і дозволяє собаці зберігати витривалість.
Шерсть бігля коротка і не потребує складного догляду — достатньо регулярного вичісування. Особливу увагу слід приділяти вухам, оскільки через їх довжину вони можуть накопичувати вологу та бруд. Також важливо стежити за лапами після кожного виходу — навіть незначна подряпина може викликати запалення.
Харчування має бути збалансованим: м’ясо, крупи, овочі, добавки з кальцієм і вітамінами. Активна робота бігля потребує висококалорійного раціону, але без надлишку жиру, адже порода схильна до повноти.
Бігль у сучасному мисливстві
Хоча сьогодні біглів часто тримають як домашніх улюбленців, їхні мисливські інстинкти залишаються непорушними. У багатьох країнах вони й досі активно використовуються для полювання, пошуку підранків і навіть у прикордонних службах — завдяки винятковому нюху.
В Україні бігль дедалі частіше з’являється на полюваннях по дрібному звіру. Це собака, яка не потребує великої зграї — достатньо одного або двох біглів, щоб зробити полювання цікавим і результативним.
Характер партнера
Головне, за що мисливці люблять біглів — це щирість. Бігль завжди діє від душі, з азартом і відданістю. Йому не потрібні крики чи покарання — він працює не через страх, а через бажання порадувати господаря. І, можливо, саме тому, коли бачиш, як цей невеликий собака з хвостом, що весело виляє, жене звіра по снігу чи полю — розумієш, що перед тобою справжній мисливець у мініатюрі.
Коментарі
Дописати коментар