Порівнюючи з нашими традиційними гончаками - руськими, англо-руськими та іншими (естонськими, латвійськими), бігль має малий зріст (висота в холці 40 см), жене зайця з приємним мелодійним голосом, але на малих колах і з невеликою швидкістю, що особливо зручно для вже немолодих мисливців.
В умовах квартирного утримування шерсть біглів коротка й гладенька, майже без підшерстка. При утримуванні надворі вже з літа починає відростати підшерсток, а тому бігль може зимувати і в вольєрі в добре утепленій будці та з підстилкою, яку треба регулярно міняти.
Л. П. Сабанеев у своїй праці "Охотничьи собаки" (журнал "Природа и охота", 1895-1899 pp.) повідомляє, що в Росію біглі були завезені ще в 1740 році російським послом у Лондоні князем Іваном Шербатовим. Є підстави думати, що гени бігля залишились у естонських та латвійських гончих.
З середини 70-х років XX сторіччя почала відроджуватись ця порода в колишньому СРСР. Був заснований клуб "Бігль" при Московському товаристві любителів-собаководів. До розпаду СРСР біглів налічувалось десь біля 100 шт., переважно у московських мисливців. В Україні біглі налічують до 20 особин у Полтавській, Харківській, Херсонській, Миколаївській та Чернігівській областях.
В Англії біглі хоча й не відзначаються швидкістю пошуку й переслідування звіра, але цей недолік компенсується їх м'яким, покладистим характером, врівноваженістю, дружелюбністю. Вони легко піддаються дресируванню і швидко стають улюбленцем усієї сім'ї.
У США з біглями полюють на єнота-полоскуна. Там бігль є не лише мисливською, а й декоративною собакою і займає перше місце у трійці найбільш поширених порід (біглі, спанієлі, ретривери).
Практика показує, що мисливські якості бігля не втрачаються навіть після використання їх як килимових собак, протягом 1-2 поколінь. Мисливський інстинкт рано пробуджується і швидко закріплюється, якщо молода собака потрапляє у відповідні умови. Це пояснюється тривалим, упродовж віків використанням собак на полюванні, закріплення шляхом систематичного добору спадкових мисливських якостей. Бігль може годинами бігти по сліду без їжі і перепочинку. Незважаючи на невисоку швидкість переслідування звіра, біглі досить азартні. Вони особливо придатні для полювання в невеликих за розмірами угіддях та зручні для мисливців, для яких їх "зоряний час" уже давно минув. Біглі не ганяють лосів, кіз та оленів, якщо ті не поранені. Вони більш дисципліновані й позивістіші, ніж звичайні гончі, а тому не губляться в лісі, як це часто буває з останніми.
Крім полювання на зайця, лисицю, фазана, біглів використовують для розшуку підранків водоплаваючих та доборі копитних по кров'яному сліду. На облавному полюванні біглі виставляють кабана, лося на лінію стрільців.
Вважають, що біглі походять від схрещування англійських тер'єрів з французькими гончими. Популярність біглів в Англії завжди була високою. Не випадково корабель, на якому Чарльз Дарвін здійснив свою подорож навколо світу (1832-1837 pp.), мав назву "Бігль".
Найбільш поширена масть біглів - чорно-ряба в рум'янах та жовто-ряба.. Хвіст з білим кінчиком спрямований вгору. Білий кінчик хвоста добре видно при пошуку собаки в густому чагарнику. Мочка носа чорна, широка з широко розкритими ніздрями. Очі темно-коричневі або коричневі зі спокійним виразом.
Відомий чеський кінолог Андрей Ренчо у своїй книзі "Гончие" (під такою назвою видана в 1981 році в Москві) пише: "Бігль - пристрасний мисливець. Він працює в будь-яких умовах, від суворих скелястих гір до зручних рівнин, сміливо перепливає річки й озера, входить у зарості і болота, піде, куди завгодно, куди вестиме його слід або буде можливість знайти звіра. Цей атлет невеликого зросту, але з великою віддачею в роботі".
Д. ГОЛДА, кандидат біологічних наук.
0 коментарі:
Дописати коментар