Вирощування щенят.

У перші години і дні після народження ніякого догляду щенята не потребують. Його повністю інстинктивно здійснює сама сука. Вона розриває навколоплідну плівку, відгризає пуповину, масажує щенят язиком і носом до тих пір, поки вони не почнуть дихати. При народженні може бути присутній лише господар собаки. Сторонні тільки нервують суку. Догляд за щенятами при їхньому народженні з боку власника потрібен лише в тому разі, якщо у суки відсутній материнський інстинкт, або вона загинула. У цьому випадку необхідно за допомогою ножиць зробити у плівці, що обгортає щеня, розріз над носом і розірвати плівку руками. Пуповину в 3-х см від тіла перев'язують шовковою ниткою і відрізають ножицями. Одним пальцем обережно відкривають ротик, витирають слиз і двома пальцями витягують язик. Якщо дихання не настане, беруть цуценя за задні лапки і струшують. М'який масаж живота і тепло у більшості випадків дають позитивний результат.

На другий день після щеніння роблять вибір щенят. Сука, яка народжує вперше, здатна прогодувати не більше 4-5 цуценят, а старша — 6-7. Отже, враховуючи породну цінність одержаного приплоду і фізичні можливості суки, під нею залишають до 9 найбільш типових і розвинених щенят, решту відбраковують, особливо тих, що мають нестандартну масть, дуже малих чи слабких. З великих приплодів під матір'ю залишають щенят, які схожі на кращого з батьків за породними і польовими якостями, з міцними кінцівками і розвиненими лапами (у гончих і лягавих — з довгими і широкими вухами), активною поведінкою і добрим апетитом.
У випадку, коли сука неспроможна вигодувати всіх щенят, яких хочуть зберегти, їх вирощують під іншою сукою, але дуже важливо, щоб щенята, яких мають відділити, протягом перших двох діб були під матір'ю і випили необхідну їм дозу молозива. Потім їх на 1,5-2 години підсаджують до приплоду годувальниці, щоб вони набули запаху гнізда, і лише після цього підкладають до суки для ссання. Усіх щенят заново створюваного гнізда корисно перед першим годуванням помастити сметаною або вершками, щоб сука-годувальниця вилизала їх і потім не відрізняла приймаків від власних.
У перші тижні життя цуценят господарю треба лише міняти при потребі підстилку. Сука щенят вилизує, поїдає всі екскременти, підтримує необхідну чистоту як цуценят, так і гнізда.
Щенята народжуються сліпими, беззубими, із закритими слуховими отворами, одягненими у пухнасту шерстку. На 10-14 день вони починають відкривати очі, у них з'являється слух. До цього цуценята орієнтуються тільки за допомогою відчуття і нюху. На початку четвертого тижня у них з'являються молочні ікла. До місячного віку прорізаються молочні різці, а двомісячного — молочні псевдокорінні зуби. Пізніша поява молочних зубів свідчить про відставання у нормальному розвитку щеняти.
Якщо на задніх лапах будуть виявлені п'яті пальці, то їх на 4-5 день після народження слід видалити ножицями, оскільки вони в майбутньому заважатимуть вільному рухові собаки, особливо по снігу. У цуценят інколи виростають довгі кігті, якими вони дряпають соски суки, тому їх треба вкорочувати.
У цей час у щенят континентальних лягавих, спанієлів і тер'єрів згідно зі стандартом купірують (вкорочують) хвости.
Якщо у цуценяти з'явилися воші, то необхідно змастити олією місця за вухами, на шиї, грудях, у паху задніх та передніх лап. Через 2-3 дні його треба вимити простим господарським милом.
Для нормального розвитку щенят сука повинна годувати їх до двох місяців, однак виділення молока у неї починає зменшуватися раніше. Найбільш молочними сосками бувають задні. Це слід враховувати, коли необхідно поліпшити харчування цуценят, що відстають у розвитку.
Як правило, рекомендується тримати щенят під сукою не менше 30 і не більше 45 днів. Раніше відлучати не слід — це погано відбивається на їхньому розвиткові. Ситі щенята перші дні постійно сплять, а голодні — пищать і повзають. Починати підгодовувати їх треба з двотижневого віку. Для підгодівлі використовують коров'яче або козяче молоко, у яке, щоб наблизити до собачого, додають курячі яйця (одне на 200-300 мл молока).
Доки щенята повзають, їх годують рідкою їжею; перші спроби ставати на лапи і ходити вказують на необхідність переходу на піврідку їжу, і вже на четвертому тижні життя їм можна давати по 20-30 г нежирної яловичини, краще м'ясного фаршу. З пятого-шостого тижня м’ясо дають двічі на день по 30-50 г, а крім цього до раціону входить сире підігріте молоко, вівсяний суп. Корисно з м'ясом давати сиру натерту моркву. З дев'ятого тижня можна давати кістки, краще телячі.
З самого народження щеняти треба набратись терпіння і своєчасно прибирати за ним. При правильному вихованні щеня швидко привчається до охайності і терпітиме, доки його не виведуть у двір. Щенят слід тримати побільше на повітрі у дворі чи саду.
Для цуценяти слід вибирати коротку, звучну кличку і привчати до неї свого вихованця. Вже через 3-4 дні цуценя звикає до неї і відповідно реагує. Для закріплення треба, називаючи його іменем (зауважимо, що людські імена собакам не дають), одночасно давати ласощі і пестити його.
Наступна команда, до якої привчають щеня, — "Місце". Візьміть його на руки і віднесіть на місце (килимок чи підстилку) погладьте і повторіть команду «Місце»! Як правило, щеня намагатиметься встати і побігти. У таких випадках треба, утримуючи щеня на килимку, повторити команду і, як тільки воно заспокоїться, погладити і похвалити його: «добре», "молодець!". Відпустіть щеня, а через 5-6 хв повторіть вправу. Протягом дня відпрацьовуйте команду «Місце» 3-4 рази, пов'язуючи її початок з діями щеняти, які заважають вам працювати. Поступово щеня звикне до команди і буде йти до свого місця відпочинку і залишатись там. Після засвоєння цих двох команд їх поєднують. Спочатку називають кличку, і коли щеня зверне увагу на неї, подайте команду «Місце» і простежте її виконання.
Треба уникати брати щеня на руки, класти на диван, крісло і т. п. Можна дозволити йому лежати біля ваших ніг, коли ви працюєте чи сидите в кріслі. Після комплексного засвоєння цих команд починають привчати до команди «До мене». Для закріплення цієї команди треба виявити терпіння, впертість і витримку. Безвідмовне виконання команди досягається тоді, коли вона асоціюється у щеняти з приємними відчуттями. Починати треба з процесу голодування. Перед тим, як дати щеняті їсти, подавайте команду «До мене», а коли підбіжить, похваліть його і дайте корм. Через 3-5 днів таких занять починайте відпрацьовувати цю команду поза домом. Під час прогулянки періодично називайте кличку щеняти і, коли воно зреагує на неї, подавайте команду «До мене». Якщо щеня підбігло, похваліть його і дайте ласощі (шматочок м'яса, печиво, сухарик). Якщо не реагує на кличку і команду «До мене», повторіть кличку і команду голосніше і суворіше, покажіть у руці ласощі. Якщо й це не подіє, або щеня буде рухатись до вас дуже повільно, то, назвавши кличку і команду "До мене", відбіжіть від нього і присядьте. Такі дії викличуть у щеняти зацікавленість і воно підбіжить до вас. Негайно дайте йому ласощі і похваліть. Обов'язково домагайтеся, щоб воно за командою «До мене» підбігало негайно і енергійно, де б не було в цей час — далеко чи близько від вас.
Щеня для нормального розвитку потребує руху. Тому на прогулянки його спочатку слід виводити в тихі місця, де б не було різних подразнювачів (транспортних засобів, незнайомих людей чи тварин). Давайте йому можливість побігати з вами, погратись у м'яча, але не забувайте закріплювати команду «До мене».
Щенят у віці від 2 до 3 місяців, крім вищезазначених команд, привчають до команди «Сидіти», «Лежати», «фу», до нашийника і повідка. Команду "Сидіти" треба починати так: покликати щеня до себе так, щоб воно стояло біля лівої ноги і показати йому з правої руки ласощі. Дати команду «Сидіти» і підняти руку з ласощами над його головою вгору і трохи назад. Намагаючись дістати ласощі, щеня задере голову вгору і сяде. Після того, як воно сяде, повторіть команду і дайте ласощі. Потім після невеликої перерви повторіть вправу 2-3 рази.
Через 3-5 днів приступайте до закріплення команди «Сидіти» поза межами кімнати під час прогулянки.
Щоб навчити щеня лягати, треба показати йому ласощі в правій руці і за командою «Лежати» простягнути руку з ласощами вперед і вниз. Намагаючись дістати ласощі, воно ляже. Як тільки щеня це зробить, дайте йому ласощі і похваліть. Після невеликої перерви повторіть вправу двічі-тричі. Знову, як і в попередніх випадках, через 3-5 днів закріплюють команду під час прогулянки. Після закріплення цих команд приступають до засвоєння їх у комплексі.
Одним з важливих елементів дресирування є привчання щеняти негайно припиняти небажані дії за командою «Фу». Наприклад, щеня хоче залізти на ліжко чи крісло, або взяти в зуби взуття, погнатись за котом тощо. Негайно слід суворим голосом подати команду «Фу» і добитись її виконання. Якщо щеня проігнорує наказ, його треба злегка ляснути по спині тонким прутиком. Якщо щеня буде в нашийнику з повідком, треба злегка смикнути за нього. Бити повідком щеня категорично заборонено.
З щенятами від 3-х до 4-х місяців, крім закріплення попередніх команд, вводяться нові: «Поряд», «Гуляй», «Покажи зуби», «Апорт». Читайте про це в наступному номері газети.
Д. ГОЛДА, кандидат біологічних наук.