Полювання на куницю з лайкою вважається одним із найскладніших і водночас найкрасивіших видів хутрового промислу, де вирішальну роль відіграє не стільки постріл, скільки злагоджена робота собаки, її розуміння лісу, запахів і поведінки звіра. Особливою майстерністю вважається робота лайки по верхньому сліду, адже куниця більшу частину свого життя проводить не на землі, а в кронах дерев, пересуваючись по гілках, повалених стовбурах, переплетених вершинах і старих сухостоях. Саме тому мисливець, який виходить у ліс із лайкою на куницю, має добре розуміти не лише звички звіра, а й те, як собака читає простір над землею, де запах не лежить суцільною доріжкою, як у випадку з наземним слідом, а розірваний, переривчастий і часто майже невловимий.
Куниця — надзвичайно рухливий, обережний і розумний хижак. Вона рідко спускається на землю без потреби, особливо взимку, коли сніг глибокий, а кожен слід може видати її місцезнаходження. Основні маршрути куниці проходять по верхах: по гілках ялин, сосен, старих беріз, по завалених буреломах, по вершинах, що торкаються одна одної. Вона легко перестрибує з дерева на дерево, може проходити десятки метрів, не торкаючись землі, і при цьому залишає лише слабкий запах, який швидко вивітрюється. Для лайки це серйозне випробування, адже робота по верхньому сліду вимагає не лише гострого нюху, а й здатності мислити, аналізувати поведінку звіра і «читати» ліс.
Хороша кунична лайка відрізняється насамперед своєю уважністю до верхів. Така собака рідко йде з опущеною до землі мордою, вона часто піднімає голову, прислухається, принюхується до повітря, оглядає стовбури дерев і крони. Запах куниці у верхах не лежить суцільно, він зависає клаптями, осідає на корі, на нижніх гілках, на сухих сучках. Лайка вловлює ці фрагменти запаху, зупиняється, уточнює напрям, робить коло, іноді відходить убік, щоб знову зловити нитку. Для стороннього спостерігача така робота може здаватися хаотичною, але насправді досвідчена собака чітко вибудовує логіку руху куниці.
Велике значення має вік і досвід лайки. Молоді собаки часто губляться на верхньому сліду, особливо якщо куниця давно пройшла або пересувалася дуже високо. Вони можуть почати плутатися, спускатися на землю, намагатися знайти наземний слід, якого майже немає. Досвідчена лайка, навпаки, розуміє, що куниця пішла верхом, і не витрачає час на пошуки там, де сліду бути не може. Вона працює ширше, оглядає дерева, перевіряє переходи, місця можливих стрибків, буреломи, де звір міг затриматися або змінити напрям.
Особливо складною є робота по верхньому сліду після снігопаду або сильного вітру. У таких умовах запах швидко зникає, а гілки, по яких проходила куниця, очищаються від найменших частинок. Тут лайка часто працює не стільки по запаху, скільки по загальному розумінню поведінки звіра. Вона знає, що куниця рідко йде просто, що вона любить триматися певних ділянок лісу, обходити відкриті місця, користуватися старими переходами. Собака перевіряє знайомі маршрути, місця годівлі, дупла, старі гнізда білок, густі ялинники, де куниця може сховатися або залягти.
Коли лайка впевнено тримає верхній слід, її поведінка стає більш зосередженою. Вона рухається швидко, але без метушні, часто зупиняється, різко піднімає голову, іноді коротко гавкає, ніби уточнюючи напрям. Ці короткі подачі голосу не є гоном, це скоріше робочі сигнали, за якими досвідчений мисливець розуміє, що собака «на нитці» і йде правильно. У цей момент мисливцеві важливо не поспішати, не шуміти, не намагатися підганяти лайку. Робота по верхньому сліду вимагає часу і тиші, адже куниця часто чує людину раніше, ніж бачить собаку, і може зійти ще вище або піти далі верхами.
Коли лайка наздоганяє куницю, починається найцікавіший етап полювання. Зазвичай звір зупиняється на дереві, намагається сховатися в кроні або в дуплі, іноді робить кілька різких стрибків, щоб збити собаку. Добра лайка не губиться, вона чітко фіксує місце перебування куниці і переходить на облаювання. При цьому собака працює з піднятою головою, часто переміщується навколо дерева, намагаючись тримати звіра в полі зору або хоча б контролювати його рух. Гавкіт стає рівним, наполегливим, без зайвої істерики, що дає мисливцеві змогу швидко зорієнтуватися і підійти на постріл.
Важливо розуміти, що робота по верхньому сліду — це не лише справа собаки, а й взаємодія мисливця з лайкою. Досвідчений мисливець уважно стежить за поведінкою собаки, за напрямом її руху, за змінами в голосі. Він намагається зайти так, щоб не злякати куницю завчасно, обирає позицію з урахуванням освітлення, густоти крон і можливих шляхів відходу звіра. Часто куниця, помітивши людину, намагається піти верхом, і тоді мисливець має діяти швидко, але без різких рухів, щоб не дати їй зникнути в гущавині.
Зима — найкращий час для такого полювання, адже відсутність листя полегшує огляд верхів, а холод робить запах більш контрастним у повітрі. Проте сильні морози можуть ускладнити роботу лайки, оскільки запах «ламається», стає різким і менш стабільним. У такі дні особливо цінується собака з тонким нюхом і спокійною манерою роботи. Навесні та восени робота по верхньому сліду також можлива, але вона значно складніша через велику кількість сторонніх запахів і активність інших тварин у лісі.
Правильне виховання лайки для полювання по куниці починається з молодого віку. Собаку поступово привчають звертати увагу на верхів’я дерев, заохочують її інтерес до запахів у повітрі, не карають за спроби працювати «не по землі». Важливо не зламати природну допитливість лайки, адже саме вона лежить в основі успішної роботи по верхньому сліду. З часом собака сама починає розуміти логіку куниці, запам’ятовує типові маршрути, місця переходів, улюблені дерева і ділянки.
Полювання на куницю з лайкою по верхньому сліду — це завжди діалог між собакою, мисливцем і лісом. Тут немає місця поспіху або механічним діям. Кожен вихід у ліс унікальний, кожен слід — інший, кожна куниця поводиться по-своєму. Саме тому цей вид полювання так цінується серед досвідчених мисливців. Він вимагає терпіння, уважності й поваги до роботи собаки. Коли лайка впевнено тримає верхній слід, веде звіра і виводить мисливця на вдалий постріл, це сприймається не просто як здобуття трофея, а як результат глибокого розуміння природи і справжньої мисливської майстерності.
Коментарі
Дописати коментар