Білка — одна з найспритніших і найпомітніших мешканців українських лісів. Вона невтомно пересувається кронами, перескакуючи з гілки на гілку, ніби граючись, і водночас завжди насторожена. Для мисливця чи спостерігача важливо не лише вміти побачити білку, а й знати, де саме її найімовірніше помітити. Адже видимість цієї кмітливої тваринки залежить від породи дерева, будови крони, сезону й навіть від напрямку сонця.
Хвойні дерева — головне пристановище білки
Більшість наших білок живе саме в хвойних лісах. Сосни, ялини, ялиці — це не просто їхній дім, а ціла система захисту, корму й сховків.
На сосні білку видно найкраще. У неї висока, пряма крона, і гілки розташовані так, що між ними є достатньо просвітів. Коли білка зупиняється, її силует чітко вирізняється на тлі неба. Особливо добре вона помітна вранці, коли сонце низьке й падає під кутом — тоді її рудувате хутро буквально світиться поміж зелених хвоїнок.
Ялина — інша справа. Тут білку побачити складніше: густі лапаті гілки створюють тінь і темряву навіть удень. Але саме в ялинових гілках білка часто влаштовує гніздо — так званий «грай». Якщо придивитись уважно, серед густої хвої можна помітити округлий клубок з гілочок і лишайників. Біля такого гнізда білка завжди з’являється рано-вранці або перед сутінками.
Ялиця та модрина також приваблюють білок, особливо в тих місцях, де багато шишок. Коли тварина лущить насіння, під деревом лишається характерна «сміттяна купка» — шкарлупки та обгризки шишок. Це найкраща підказка мисливцю чи спостерігачу: якщо є така купка — білка поблизу.
Листяні дерева — місця корму і спостереження
Хоча білка живе переважно серед хвойних, листяні ліси не менш важливі для неї. Восени, коли дозрівають горіхи, жолуді, букові плоди, вона часто переміщується до дубів, буків, горіхів, ліщини.
Саме на дубах білку видно особливо добре, коли листя вже обпало. У цей час її руде хутро контрастує з сірими гілками, і кожен рух помітний здалеку. Дубова крона відкрита, з широкими розгалуженнями — білка мусить перескакувати по довгих гілках, не маючи змоги ховатись у гущі.
На горіхах білка найчастіше з’являється вранці або після дощу, коли горіхи падають або легко відриваються від плодоніжки. Тут теж зручно спостерігати: гілки розлогі, а тварина зосереджена на роботі — лущить, гризе, іноді навіть спускається на землю.
Бук — ще одне улюблене дерево білки. Його гілки утворюють густу, але не надто заплутану крону, і коли листя опадає, тварину видно добре. До того ж під буками восени повно корму, тому білка довго не залишає це місце.
Перехідні ділянки лісу — найкращі місця для спостереження
Найбільше шансів побачити білку там, де зустрічаються різні породи дерев — наприклад, на межі соснового бору та дубового гаю. Тут тварини знаходять і корм, і захист. Уранці білка може харчуватися на дубах, а вдень повертається до хвойних, де безпечніше.
На таких ділянках зручно стояти чи сидіти з оптичним приладом. Білка, що переходить з одного типу дерев у інший, неминуче спускається нижче, іноді навіть на землю, — і саме тоді видно її найкраще.
Пора доби та світло
Білка активна вранці та під вечір. Опівдні вона відпочиває в гнізді або дуплі. Найкраща видимість буває тоді, коли сонце освітлює гілки збоку — приблизно з 7 до 10 ранку та з 16 до 18 годин.
У тумані або в похмурі дні білка здається тінню серед гілок, і помітити її можна лише по руху хвоста. Досвідчені мисливці кажуть: «Не шукай білку очима — шукай хвіст». Сірий або рудий пухнастий хвіст часто зраджує її навіть серед густої хвої.
Сезонні відмінності
-
Весна: білка линяє, хутро стає світлішим, тому її важче помітити серед гілок, особливо в ялинових масивах. Але вона активна, часто міняє місця, тож шанс зустріти — високий.
-
Літо: густе листя приховує тварину, та якщо чути шелест і хрускіт горіхів, варто підняти голову — вона десь поруч.
-
Осінь: найкраща пора для спостереження. Білка готує запаси, активна від світанку до вечора. На листяних деревах її видно чудово.
-
Зима: коли листя нема, а гілки вкриті снігом, навіть тінь білки помітна здалеку. У цей час вона часто спускається на землю, шукаючи свої схованки, і стає найвразливішою для ока мисливця.
Типові дерева, де білку видно найкраще:
-
Сосна звичайна — висока крона, відкриті гілки, добрий огляд.
-
Дуб звичайний — особливо після опадання листя; білка часто тут годується.
-
Бук лісовий — під осінь тварина активно збирає букові горішки.
-
Модрина — хвоя рідша, ніж у ялини, тому рухи білки помітніші.
-
Горіх волоський або ліщина — білка тут не лише їсть, а й часто з’являється на очах у людей.
Кілька практичних порад
-
Стоячи під деревом, не дивіться просто вгору — шукайте контур на тлі неба. Білка майже завжди сидить уздовж гілки, злегка витягнувшись.
-
Слухайте. Її рухи супроводжуються легким шурхотом, потріскуванням гілок або стукотом зубів по шкаралупі.
-
Не рухайтесь різко. Якщо білка вас помітила, вона завмирає і ховає голову за стовбур. Зачекайте — через кілька секунд вона вигляне з іншого боку.
-
Взимку добре помітні сліди на снігу біля дерев. Вони ведуть до місць, де білка спускається до землі, тож можна передбачити, де вона з’явиться.
Білка і спостерігач — зустріч без пострілу
Навіть для мисливця спостереження за білкою — окрема насолода. Її рухи — це жива картина лісу, його спокій і грайливість водночас. Іноді варто просто стати біля дерева, прислухатись до шелесту хвої й дочекатись, коли з’явиться маленька руда тінь із пухнастим хвостом.
Побачити білку легко, якщо знаєш, де шукати і як дивитись. А ті, хто вміє спостерігати, знають: ліс віддячує тишею, красою і незабутніми моментами, які не вимірюються трофеями.
Коментарі
Дописати коментар