Робота двох лягавих собак одночасно завжди виглядає ефектно, але за цією красою стоїть складна взаємодія, яку мисливець має уважно формувати. Лягаві — породи з тонкою психікою, сильним інстинктом пошуку та вираженим бажанням працювати на мисливця. Але коли їх двоє, ці риси можуть як доповнювати одна одну, так і вступати у конфлікт. Пара собак діє в одному ритмі лише тоді, коли кожна правильно вихована, а мисливець розуміє особливості командної роботи.
Головна перевага роботи пари лягавих — більший обсяг покриття угідь. Дві собаки швидше обшукують поле, далі просуваються у пошуку, а також краще відпрацьовують підйом та стійку по кількох птахах. Якщо одна собака стала на стійку, друга часто підходить із іншого боку, і птах не має можливості обійти небезпеку. У густих посадках чи високій траві це стає суттєвою перевагою, оскільки лягаві працюють наче дві частини одного механізму. Крім того, пара допомагає ефективніше знаходити підранка — інколи одна собака бере слід, інша перехоплює, і разом вони швидко локалізують дичину.
Водночас робота в парі вимагає високої дисципліни. Лягаві можуть почати змагатися між собою, намагаючись першою знайти птаха чи зробити стійку. Таке суперництво легко перетворюється на хаос, і замість чіткої роботи мисливець отримує нервовий біг без контролю. Молоді собаки особливо схильні до цього: вони надто емоційні, легко збуджуються від присутності іншого собаки й часто втрачають увагу до мисливця. Інша проблема — різний темп роботи. Одна лягава може бути ширшою в пошуку, інша — більш зосередженою. Якщо їхній стиль не збігається, це вносить плутанину та змушує мисливця постійно коригувати напрямок руху.
Важливо, щоб у парі був «лідуючий» собака — старший, більш досвідчений, врівноважений. Молодий пес, працюючи поруч із таким напарником, швидше засвоює правила поведінки у полі, вчиться правильно тримати дистанцію, не заважати стійці й не підривати птаха до команди. Проте навіть у такому випадку мисливець повинен чітко контролювати роботу обох. Команди подаються спокійно, без крику, щоб не створювати зайвої збудженості. Якщо один собака занадто емоційний, його інколи доводиться відводити вбік, поки інший відпрацьовує стійку.
Особливої уваги потребує безпека. Коли дві лягаві роблять стійку в різних напрямках, мисливець повинен враховувати позицію кожної й ніколи не стріляти у бік, де може перебувати собака. Добре натренована пара виконує стійку так, що мисливцю зрозуміло: де птах, де собаки і який напрямок пострілу безпечний. На початку навчання цього балансу немає, тому робота в парі можлива лише після того, як кожен собака окремо досягне впевненого контролю.
Проблеми виникають і під час подачі. Якщо обидві собаки кидаються за підбитим птахом, починаються сутички або перетягування здобичі. Щоб цього уникнути, мисливець заздалегідь призначає одному собаці роль основного «подавальника», а другому дозволяє працювати лише за окремою командою. Це дисциплінує і вчить кожну лягаву поважати чужу роботу.
Правильно сформована пара лягавих стає цінним інструментом. Вони рухаються гармонійно, не заважають одне одному, а мисливець отримує можливість працювати спокійно й ефективно. Але така злагодженість не з’являється сама по собі — це результат грамотного виховання, послідовності та уважності до характеру кожної собаки.
Коментарі
Дописати коментар