Вибір набоїв для гладкоствольної рушниці — це ціла наука, у якій поєднуються знання про дичину, умови полювання, характеристики рушниці та досвід самого мисливця. Правильний набій — це не просто картеч чи дріб відповідного номера, а оптимальний баланс навіски пороху, маси снаряду, довжини гільзи та типу капсуля. Від цього залежить не лише результативність пострілу, а й безпека стрільця, ресурс зброї та гуманність добування дичини.
Насамперед важливо враховувати калібр рушниці та допустиму довжину патронника. Більшість мисливських рушниць мають патронник 70 мм, але трапляються варіанти на 76 мм чи навіть 89 мм під магнум-набої. Використання “зайвих” довжин гільз у зброї, що не розрахована на них, категорично заборонено. Довша гільза означає підвищений тиск, і це здатне не лише нашкодити стволам, а й створити критично небезпечну ситуацію для стрільця.
Тип заряду — наступний ключовий параметр. Дрібні номери дрібі застосовуються для пернатої дичини: качка, лиска, голуб, куріпка, фазан. Чим менша дичина, тим дрібніший номер, але завжди варто пам’ятати про реальну дистанцію стрільби та щільність осипу. Для середньої відстані оптимальні номери від №5 до №7, тоді як на далекій відстані обирають крупнішу дріб, щоб зберегти енергію польоту.
Для полювання на лисицю, єнотовидного собаку чи зайця застосовують крупніші номери — від №1 до №3, а інколи й нульові. Тут важливо знайти компроміс між силою ураження та рівномірністю осипу. Надто велика дріб може давати “діряву” картину на мішені, а надто дрібна — втрачати енергію на дистанції.
Картеч і кулі — особлива категорія. Їх використовують на серйознішу дичину: кабана, козулю, вовка. Точність пострілу картечі сильно залежить від конкретної рушниці, типу дульного звуження, а також якості самого набоїв. Картеч, занадто туго зібрана, може давати непередбачувану розкидку, а занадто вільна — втрату купчастості. Кулі ж слід обирати лише ті, що відповідають напівчоку або циліндру, якщо виробник про це прямо зазначає. Деякі кулі категорично не призначені для стрільби через сильні звуження.
Важливим фактором є вага снаряду та тип пороху. Легкі навіски дають меншу віддачу і придатні для швидкої стрільби по дрібних цілях, тоді як важкі — для дальніх дистанцій та крупної дичини. Проте важкий заряд потребує стабільної прикладки й підготовленої рушниці. Сучасні заводські набої пропонують широкий вибір, але досвідчені мисливці знають: навіть у межах однієї партії можуть бути відмінності, тому тестування у тирі — обов’язкове.
Не варто також забувати про гільзу та пижі. Пластикова гільза з контейнером дає менш розтягнуту осип і зберігає енергію дрібі, тоді як паперова гільза та безконтейнерний заряд надають м’якший постріл і ширшу картину. Для стрільби у густих заростях, на коротких дистанціях такі набої часто працюють краще.
Досвідчений мисливець завжди має кілька варіантів набоїв під конкретну ситуацію. Один тип — на відкриту воду, інший — на переліт, ще один — для стрільби по тетеруку чи зайцю в лісі. Універсального набоїв не існує, і на практиці саме дрібні нюанси визначають результат. Добре підібраний заряд дозволяє стріляти впевнено й точно, не перевантажуючи рушницю й не травмуючи дичину понад необхідне.
Коментарі
Дописати коментар