Полювання на борову дичину — один із найскладніших і найприємніших напрямів мисливства. Тетерук, глухар, рябчик мають чудовий слух, гострий зір і обережний характер, тому мисливець повинен володіти не лише влучністю, а й умінням рухатися в лісі непомітно, читати поведінку птаха та правильно обирати місця для засідки. Успіх такого полювання значною мірою залежить від тактики, адже борову дичину складно підманити й майже неможливо «випадково» вполювати без підготовки.
Особливості поведінки борової дичини
Глухар та тетерук обирають переважно лісові масиви, узлісся та болота, а рябчик тримається в більш густих місцях, ховаючись у хащах. Основною тактичною помилкою є надмірний шум — птахи злітають заздалегідь, не підпускаючи мисливця на дистанцію пострілу. Борову дичину складно розгледіти, адже їхнє забарвлення природно зливається з місцевістю, а тому важливо тренувати вміння помічати рух у кронах дерев, на болітцях чи ягідниках.
Полювання з підходу
Цей метод вимагає тиші, терпіння й хорошого фізичного стану. Мисливець рухається повільно, зупиняється через кожні кілька кроків і уважно слухає. Тетерук та глухар часто видають негучні звуки — воркування, клацання дзьобом, шелест крил. Саме ці звуки дозволяють виявити птаха. На відкритих ділянках варто використовувати природні укриття — ялинові лапи, пеньки, нерівності рельєфу. Підхід проти вітру є обов'язковою умовою: борову дичину не насторожує запах, але вітер переносить шум у протилежний бік, зменшуючи ризик злякати птаха.
Полювання з собакою
Лягаві породи — найкращі помічники у полюванні на борову дичину. Правильно навчена собака бере слід мовчки, піднімає птаха на крило лише тоді, коли мисливець готовий до пострілу. Лягаві зупиняються в стійці, даючи час для підходу. Особливо ефективні вони на рябчика і тетерева, які часто тримаються в хащах. Важливо, щоб собака не кинулася за птахом передчасно — дисципліна тут важливіша за азарт.
Засідка на струмовищі
Глухар і тетерук на весняних токах — це класика борового полювання, що потребує правильного вибору місця. Мисливець приходить ще до світанку, займає позицію з хорошим оглядом і чекає на початок активності. У період току звук та рух стають основними сигналами для визначення позиції птаха. Засідку варто облаштовувати заздалегідь, замаскувавши її під природні умови, адже будь-який сторонній об’єкт насторожує токуючих птахів.
Полювання на зимових кормовищах
У зимовий період борову дичину легше знайти на місцях годівлі — ягідних кущах, соснових молодняках, ділянках з бруньками. Глухар узимку тримається групами, що дає перевагу мисливцю, але птахи в цей час обережні. Тактика полягає в повільному огляді місцевості та використанні бінокля. У морозні дні дичина залишається довше на деревах, тому важливо вміти побачити силует між гілок.
Маскування та рух
Успішний вихід майже завжди залежить від того, наскільки непомітним буде мисливець. Одяг має поєднуватися з кольорами лісу, а рухи повинні бути плавними. Скрипучий сніг чи ламкі гілки під ногами миттєво видають людину. Важливо використовувати природні звуки — зупинитися, коли шумить вітер, переступити, коли шелестить гілка.
Вибір зброї та набоїв
Для полювання на борову дичину часто використовують дробові заряди середнього номеру. На глухаря іноді беруть і картеч, але лише в умовах, коли це не завдає надмірного пошкодження трофея. Рябчик вимагає дрібнішої дроби. Оптика не завжди необхідна, проте у густому лісі коліматор чи приціл із широким полем зору значно підвищують шанси.
Сезонні особливості
Восени птиця годується активно й проявляє менше обережності, тому підхід частіше вдається. Взимку дичина тримається на деревах або робить схованки у снігу, тому потрібно вивчати сліди й характерні сліди перебування. Весняний ток — окрема тактика, що потребує вміння працювати на слух і абсолютної тиші.
Коментарі
Дописати коментар