Після початку повномасштабної війни в Україні життя кожного громадянина змінилося — не став винятком і світ мисливців. Полювання, яке для багатьох українців було способом відпочинку, традицією і формою єднання з природою, зазнало суттєвих обмежень. Разом з тим, спільнота мисливців проявила себе з найкращого боку: дисципліна, організованість і любов до рідної землі перетворили багатьох з них на волонтерів і захисників країни.
⚠️ Обмеження, запроваджені через воєнний стан
З початком війни більшість обласних військових адміністрацій запровадили повну або часткову заборону на полювання. Головні причини очевидні:
-
Безпека населення. Звуки пострілів могли сприйматися як бойові дії, створюючи паніку серед місцевих жителів.
-
Військові ризики. Частина мисливських угідь опинилася поблизу зон бойових дій, мінних полів або територій з нерозірваними снарядами.
-
Контроль за обігом зброї. Держава тимчасово обмежила використання мисливської зброї, щоб запобігти її незаконному переміщенню чи використанню не за призначенням.
У багатьох областях (особливо прифронтових) полювання залишалося забороненим протягом усього 2022–2023 років. У відносно спокійних регіонах дозволяли обмежене полювання на певні види дичини, але лише за погодженням із військовими адміністраціями.
💣 Ризики для мисливців
Полювання в умовах воєнного стану несе додаткові ризики:
-
Мінна небезпека. Частина угідь і лісосмуг усе ще заміновані, особливо на сході та півдні країни. Випадки підривів на вибухових пристроях уже траплялися серед мисливців і лісників.
-
Перебування поблизу військових об’єктів. Навіть у мирних регіонах існує ризик випадкового наближення до зон, де ведуться військові тренування або розташована техніка.
-
Використання зброї. Кожен постріл у лісі має бути виправданим і зареєстрованим. Поліцейські та військові патрулі активно перевіряють документи, маршрути і дозволи.
Тому мисливці нині мають бути не лише добре озброєними, а й максимально відповідальними та поінформованими.
🤝 Волонтерство і служба
Попри обмеження, мисливська спільнота з перших днів війни стала активною частиною оборони та допомоги армії.
-
Багато мисливців пішли до лав ЗСУ, ТРО або прикордонних підрозділів. Їхній досвід поводження зі зброєю, орієнтування на місцевості й дисципліна стали безцінними.
-
Інші допомагають як волонтери: збирають гуманітарну допомогу, ремонтують техніку, виготовляють маскувальні сітки, передають дрони, приціли й амуніцію.
-
Мисливські господарства у тилових областях стали пунктами відпочинку для військових, базами збору допомоги або навіть тимчасовими притулками для евакуйованих.
Так полювання перетворилося на служіння — через дію, підтримку і турботу про своїх.
🌿 Відповідальність перед природою
В умовах війни природа отримала короткий перепочинок — на деякий час активність мисливців зменшилася, а тварини відновили частину популяцій. Проте зворотний бік — це неконтрольоване браконьєрство у деяких регіонах, де немає достатнього контролю з боку інспекцій.
Саме тому мисливські спілки сьогодні відіграють важливу роль у контролі за порядком і збереженні фауни. Вони допомагають екологічним службам, патрулюють території й звітують про незаконне полювання.
🔭 Що далі?
Після завершення війни мисливство в Україні, без сумніву, зміниться.
Ми вже бачимо нову генерацію мисливців — свідомих, дисциплінованих, із почуттям відповідальності за природу та державу.
Ймовірно, з’являться:
-
оновлені правила допуску до полювання;
-
більш жорсткий контроль за зброєю;
-
акцент на екологічному та етичному підході до добування дичини.
🦉 Висновок
Війна стала випробуванням і для мисливців, і для всієї країни. Але саме в цей час мисливська спільнота довела, що полювання — це не лише про трофеї. Це про відповідальність, згуртованість і любов до своєї землі.
Коли над Україною знову запанує мир, мисливці знову повернуться в ліси й угіддя — не лише з рушницею, а й із глибшим розумінням, що означає берегти свій дім.
Коментарі
Дописати коментар