Узимку заєць зберігає свої звички, але холод, глибокий сніг і нестача корму роблять його рухи більш передбачуваними. Саме це й дає мисливцю шанс зрозуміти логіку бігу, приховані стежки та щоденні маршрути звіра. Коли земля скута морозом, а на білому снігу чітко відбиваються сліди, зайцеві переходи стають своєрідною картою, яку можна навчитися читати.
Зазвичай заєць тримається своїх традиційних ділянок — місць, де він годується, де лягає на день і де може сховатися у разі небезпеки. Вночі тварина активніша: виходить на поля, у молоді посадки, в зарості, де знаходить доступну зимову рослинність. Саме нічні доріжки найкраще видно вранці, коли сніг ще пухкий, а рухи звіра не перекриті новими опадами або вітром.
Типовий зимовий перехід починається від лежанки — місця, де заєць відсидів день, притиснувшись до землі та маскуючись усіма можливими способами. Від лежанки він виходить обережно, часто «манить» — робить обхідні петлі, заплутує маршрут, залишає зворотні ходи, перш ніж вирушити у напрямку годівлі. У глибокому снігу заєць намагається триматися старих стежок, лісових доріжок, країв полів і густих посадок, де пересуватися легше та де сніг не такий глибокий.
На переходах добре видно зміни ритму руху: коли заєць йшов спокійно, сліди рівні, розтягнуті; коли насторожився — стрибки коротшають, з’являються бокові відхилення. У місцях годівлі сліди особливо заплутані: заєць ходить колами, риє сніг у пошуках трави, молодих пагонів чи кори. Саме тут легко відрізнити свіжість переходу — якщо краї сліду не обсипались, а сніг не затягнуло вітром, звір був тут нещодавно.
Повернення до лежанки — найцікавіша частина зимового маршруту. Зазвичай заєць робить це до світанку, знову «манить», лишаючи хитрі петлі, щоб збити хижака зі сліду. Досвідчені мисливці знають: саме вранішні відходи найкраще читати, бо вони показують логіку обережної тварини, її характерні способи уникати небезпеки та місця, де вона найімовірніше залягає на день.
Знання зимових переходів дає можливість не лише зрозуміти повадки зайця, а й правильно організувати пошук, передбачити напрям його руху й визначити найлогічніші місця для підходу. Узимку кожен слід — це підказка, і хто вміє їх читати, той знайде звіра навіть у найглибшому сніговому безмов’ї.
Коментарі
Дописати коментар