Літній період для кабана — це час достатку, активного набору ваги та зміни щоденного ритму. З приходом тепла звір переходить на більш розосереджений тип переміщень, уникає гучних ділянок і шукає ті місця, де одночасно є їжа, вода й укриття від спеки та комах. Саме влітку стає особливо помітною тонка поведінкова логіка кабана: він використовує угіддя зовсім не так, як восени, і вже точно інакше, ніж у зимовий період. Тому мисливець, який хоче розуміти природу звіра, повинен знати, де кабан відпочиває, як він годується та які «літні маршрути» формує залежно від погоди та кормової бази.
Влітку кабан майже ніколи не тримається на відкритих ділянках довго. Сонячне світло й висока температура змушують його зміщувати свою активність ближче до ранку, вечора або повністю в нічний час. Тому вдень він здебільшого лежить у густих хащах, де прохолодніше й спокійніше. Найулюбленіші місця — це зарості ліщини, верболозу або молодих ялин, де створюється природний «навіс», який затримує жар. Тут кабан облаштовує лігвище, часто кілька запасних, щоб в разі тривоги міг швидко змінити місце. Лігвище влітку виглядає як приплющена, вкатана ділянка, іноді з характерними вм’ятинами від боків і спини тварини. Якщо поряд є сліди риття чи розкидані залишки трави — можна бути впевненим, що звір повернеться сюди знову.
Вода влітку має для кабана майже стратегічне значення. У спекотні дні він тримається максимально близько до боліт, меліоративних каналів, струмків, копанок, а ще охоче користується природними джерелами в лісових ярах. Особливо важливими стають купальні — калюжі з м’якою трясовиною чи грязьовими «ваннами», у яких кабан не тільки охолоджується, а й захищається від паразитів. Розмита земля, сліди валяння та характерні відбитки копит довкола — це ознака, що стадо активно використовує територію. Поруч завжди можна знайти дерева зі здертою корою — кабани чешуться об них після купання, залишаючи вовну й жирні потьоки, що темнішають на сонці.
Щодо літнього корму кабан значно менш вибагливий, ніж узимку. Його раціон складається з зелених частин рослин, кореневищ, молодих пагонів, личинок, черв’яків, польових культур і лісових плодів, що вже достигають. Чим ближче до середини літа, тим помітніше звір віддає перевагу ділянкам із високою травою, у якій міститься багато вологи. Дикі кабани активно риють землю в пошуках соковитих коренів та комах, а якщо поряд розташовані поля з кукурудзою, пшеницею або ячменем, вони регулярно навідуються туди нічними рейдами. Влітку польові культури стають для кабана надзвичайно доступними, тому його маршрути часто проходять вздовж лісосмуг, які межують із аграрними угіддями.
У середині та наприкінці літа з’являються перші достиглі ягоди — малина, ожина, чорниця. Кабан залюбки використовує такі місця як природні «кормові майданчики», оскільки вони багаті енергією й розташовані зазвичай подалі від людської діяльності. У лісових кварталах, де багато суниць, кабан не тільки годується, а й довше затримується, оскільки тут прохолодніше, і легше уникати комах. Особливо цікаво, що кабан уникає ділянок із надмірною кількістю оводів і ґедзів: у такі періоди він зміщується ближче до вологих ярів і болотистих низин, де повітря прохолодніше та немає відкритого сонця.
Літня поведінка кабана відзначається обережністю. Звір добре чує кроки, реагує на запахи та відчуває найменшу зміну в навколишньому середовищі. Йому важливо мати «шляхи відходу», тому всі місця годівлі завжди розташовані так, щоб одним стрибком він міг сховатися у густих заростях. Якщо кабан годується на полі, він завжди перевіряє межу перед виходом: стоїть нерухомо, слухає, потім робить кілька обережних кроків і тільки тоді вирушає до корму. Мисливець, який помічає такі сліди — протоптані доріжки, зламані стебла, неглибокі ями ритва — може безпомилково визначити літній маршрут кабанів у цьому районі.
Важливу роль відіграє також вітровий режим. У спекотні дні кабан часто відпочиває на схилах, які продуваються легким повітрям. Увечері ж він спускається вниз, у вологіші місця. Якщо літні ночі прохолодні, активність звіра зростає, і він може змінити свій добовий графік на більш розтягнутий: довше годуватися, далі відходити від лежанки та повертатися лише на світанку. У періоди високої вологості або після дощу кабани рухаються сміливіше й частіше, адже земля м’якша, звуки гаснуть під шаром вологи, а запахи розповсюджуються повільніше.
Улітку також добре видно, як кабани користуються «лісовими коридорами». Це потаємні стежки, прокладені між густими масивами, по яких вони переходять від місця відпочинку до води або корму. Такі стежки з часом стають помітно втоптаними, і якщо уважно роздивитися, можна визначити навіть розмір стада. Великі дорослі кабани залишають ширшу ходу, тоді як поросята й молодняк формують дрібні хаотичні відбитки на узбіччі основної стежки. Це дає змогу визначити не лише напрям руху, а й склад групи, яка активно користується територією.
Літній період робить кабана найбільш життєрадісним і водночас найскладнішим для спостереження. Він стає слухачем і нюхачем, уважним і обережним мандрівником густих хащів, залежним від води, тіні й доступної кормової бази. Його маршрути нагадують логічну схему, де все підпорядковано безпеці та харчовим звичкам. І тільки той, хто вміє читати ліс, як книгу, може зрозуміти, як живе кабан у спеку, де він відпочиває, куди ходить на корм і чому обирає саме такі місця.
Коментарі
Дописати коментар