Борсук — один із найпотаємніших звірів українських лісів. Він живе поряд із людьми, але більшість навіть не здогадується, що неподалік є ціла підземна система його квартир, комор, запасів і туалетів. Цей звір майже ніколи не показується вдень, обережний до запахів, нечутно пересувається й веде складне соціальне життя. Саме тому мисливці, які бажають хоча б раз побачити його в природі або зрозуміти його маршрут, повинні вчитися «читати» сліди борсука так само впевнено, як сам борсук читає ліс уночі.
Уміння впізнати місця його харчування, лігво, стежки, характерні запахи та поведінкові «підказки» дозволяє зрозуміти, чи присутній борсук в угіддях і як часто він там буває. І навіть якщо полювання на борсука не входить у плани, знати його сліди корисно кожному, хто поважає ліс і його мешканців: борсук — важливий санітар, істотний регулятор чисельності комах і водночас відмінний індикатор стану природи.
Як виглядає борсуча стежка
Стежка борсука відрізняється від звичайних звірячих натоптаних доріг. Цей звір ходить постійними маршрутами, якими користується роками, інколи навіть десятиліттями. Вони нагадують вузькі, але чітко продавлені «доріжки», які ведуть до:
-
нір;
-
місць харчування;
-
водойм;
-
запасів корму;
-
туалетних ям.
Стежка борсука майже завжди має невеликі дуги та плавні лінії, ніколи не йде прямо. Часто звір обирає рух під кущами, між стовбурами дерев, уздовж природних укриттів. На відміну від лисичкиної стежки, яка легша та менш глибока, борсуча — ширша й ніби втиснута в ґрунт, адже звір важчий та ходить часто одним шляхом.
Сліди лап і характерна «підтяжка живота»
Лапи борсука залишають дуже впізнавані відбитки. Вони схожі на ведмежі в мініатюрі: п’ять пальців, відчутні кігті, розпластані подушечки. На м’якому ґрунті добре видно довгі кігті, якими борсук копає ґрунт. На жорсткому ґрунті слід виглядає ніби широкою крапкою з комою — кіготь залишає гострий вивід.
Інколи можна побачити не лише сліди лап, а й тонку борозенку посередині — це від живота. Коли звір втомлений або повертається із запасами корму, живіт трохи торкається землі й залишає характерну подряпину. Такого немає ні в лисиці, ні в єнотовидного собаки.
Нори і «міста під землею»
Борсук не живе в простій норі. Він будує складний багатокімнатний житловий комплекс з:
-
спальних кімнат;
-
запасників для їжі;
-
вентиляційних отворів;
-
відгалужень для втечі;
-
дитячих камер.
Одна нора може мати десятки виходів. Вона завжди чиста: біля входу немає сміття чи залишків їжі. Навколо нори — чиста земля, іноді розрівнана, схожа на «майданчик». Саме ця акуратність — ключова ознака борсучої домівки. Лисиця, навпаки, залишає кістки, залишки їжі, шерсть здобичі.
Борсук часто підтримує свою нору десятиліттями, інколи передає її у спадок новим «мешканцям». Якщо нора велика й стара — майже напевно там живе сім’я борсуків.
«Туалети» борсука — мовчазна візитівка
Ще одна унікальна ознака присутності борсука — спеціальні туалетні ямки. Борсук не робить свої справи де попало, а завжди ходить у певні, заздалегідь вириті ямки. Ці ямки мають форму невеликих заглиблень діаметром 10–20 см, інколи з чіткими мітками землі навколо.
Вони можуть розташовуватися:
-
біля стежок;
-
поруч із норою;
-
на межі його території.
Міняють ці ямки рідко. Тож якщо ви знайшли подібну «вбиральню», — борсук точно десь поруч і буде повертатися.
Де шукати борсука у лісі
Найчастіше борсучі нори й стежки трапляються:
-
на схилах пагорбів;
-
у змішаних лісах;
-
на межах полів та лісосмуг;
-
у пагнистих місцях із корінням;
-
на пересохлих ярках чи балках.
Борсук уникає заболочених зон, сирих ущелин, густих чагарників без можливості викопати камери. Йому потрібний сухий ґрунт і хороша дренажність.
Що видає борсука на місцях харчування
Найчастіше він живиться:
-
дощовими черв’яками;
-
комахами;
-
кукурудзою (на полях залишки);
-
дикими плодами;
-
корінцями та бульбами;
-
дрібними амфібіями.
Біля місць, де він копирсається в пошуках черв'яків, лишаються дрібні ямки, схожі на рвані круглі отвори 3–7 см у діаметрі. Їх багато — десятки в одному місці. Якщо неподалік є кукурудзяне поле, на межах може бути зламане листя, потріскані качани — борсук не гризе, як кабан, а «вигризає» рівними смугами.
Запах борсука: невидима мітка
Борсук має характерний запах, який важко сплутати. Це не різкий лисий аромат і не «рибний» запах єнотовидного. Його запах землистий, трохи мускусний, із домішкою вогкої трави. Вночі цей аромат може відчуватися біля нори або на стежках, особливо після дощу. Улітку він слабший, восени — сильніший.
Сезонність активності борсука
-
Весна: шукає багато корму після зимової сплячки, стежки активно натоптані.
-
Літо: більше нічного руху, багато дрібних копанок.
-
Осінь: найявніші ознаки — борсук активно жиріє, часто ближче до полів.
-
Зима: сплячка, але в теплі зими може виходити ненадовго.
Якщо стежки й туалети «свіжі» восени — означає, що звір активно готується до сплячки та точно знаходиться в угіддях.
Чому важливо вміти впізнавати борсука
Навіть якщо мета не полювання, знання слідів борсука:
-
показує загальний стан лісу;
-
допомагає оцінити екологічний баланс;
-
вказує на наявність інших видів (борсук не терпить поряд деяких конкурентів);
-
дозволяє виявити проблеми в угіддях (надмірне втручання людини, вирубки).
Наявність борсука — ознака здорового лісу. Звір не живе у «мертвих» угіддях.
Коментарі
Дописати коментар