Стосунки вовка з людиною на території Закарпаття, завжди складалися непросто. Вівчарство, лісівництво, мисливське господарство на території краю часто стикалось з проблемою вовків – хижаків хитрих і, зазвичай, ненажерливих. Збитки від нашестя вовків завжди відчутні, хоча, нерідко, „під вовків" списували й інші гріхи, але сам факт існування конфлікту не міг заперечити ніхто.
Вовк поширений у всій північній півкулі нашої планети і всюди його присутність викликала неспокій і подеколи організовувались масові винищення цього звіра. Чому? Відповідь на це запитання у біології та екології хижака. Живуть вовки зграями. Ведучою тут є досвідчена вовчиця, яка дуже ретельно підшуковує місце для свого потомства. Головне, щоб було щонайменше небезпек для майбутнього покоління. Такими дуже часто стають заповідні території. Тому в світі найбільшу численність вовків реєструють в цих територіях. Донедавна вважалось, що присутність вовка означає придатність, в тому числі і харчову, цієї території. Місце де з'являвся вовк автоматично, згідно Європейського законодавства, оголошувалися охоронними. У такий спосіб цей хижак став об'єктом охрони в Польщі, Словаччині. Сьогодні мріють про вовка і в сусідній нам Угорщині. Закарпаття таким чином опинилось серед країн де статус цього хижака виявився вищим за інші види, які потребують охорони на території України.
Спроби введення вовка в Червону книгу України зазнали фіаско. Для цього були цілком об'єктивні і реальні причини. В Україні питання унікальності вовка, як елементу екосистем не дискутується взагалі, настільки простим є це питання. Зоологи одностайні в тому, що вовк є надзвичайно пластичним звіром. Сучасні дослідження свідчать, що цей хижак поряд із лисицею і борсуком активно наближається до людських осель. Так, у нашій Закарпатській області вовча зграя обжила хребет Маковиця і за останні 5 років кількість зустрічі людей з вовками тут збільшилась до 10-15 разів у рік. Це свідчить, що вовк перестав бути звіром високогір'я де його зимові наскоки систематично відчуває населення. Вовк живучи в природних умовах знайшов для себе зовсім інших об'єкти полювання – свійських собак! І віднедавна гострим дефіцитом для верховинців став саме дворовий пес, без якого тут і обійстя не обійстя. Так за зиму вовки з‘їдають всю собачу братію на Великоберезнянщині, Воловеччині, Міжгірщині, Тячівщині та Рахівщині. Але цього для них виявилось замало. Уперше про появу вовків на хребті Маковиця повідомили рік тому, коли вовки порізали всю череду кіз жительки села Гайдош. Старенька дуже голосила при цьому, але ніхто за правду це не сприймав, хоча в той рік неподалік і добули вовка вагою понад 70 кг.
Будь-які спроби врегулювати питання мирним шляхом не увінчались успіхом. І результат не забарився. Троє понівечених людей є тому свідченням. Конфлікт вже досяг свого апогею. Знищена худоба, покусані люди, відкушені пальці – ось результат стосунків вовків та людей. Сьогодні Закарпаття опинилось на роздоріжжі європейського прагнення мати цього звіра у своїй фауні і небажанні вовка жити в Євросоюзі. Йому у нас краще.
Парадоксальним виявився факт цілеспрямованого розведення вовка в Польщі. Неподалік кордону з Україною поляки ввели в дію європейський проект відновлення популяції вовка і організували штучне відтворення вовка! (проект завершився два роки тому). У підсумку він не мав успіху. Головною проблемою для поляків стала поведінка вовка, який не забажав залишатись на законодавче виділених йому територіях. Але ось численність вовка в Закарпатті сильно зросла. Ми не можемо стовідсотково стверджувати, що саме за рахунок саме таких проектів вовка побільшало (Необхідні ґрунтовні дослідження. До речі, вони проводилися аспірантом кафедри зоології УжНУ, проте до кінця не доведені), але факт його зростання явний. Сьогоднішнє число вовків в області, згідно облікових відомостей коливається в кількості 120-150 голів, і зберігається явна тенденція до збільшення поголів'я. Небезпеки в цьому немає. Санітар лісу повинен бути. Але як бути із зміною його поведінки? Вовк перестав полювати на свою природну здобич і шукає її поблизу людини, на сміттєзвалищах, в околицях людських осель. Втрачаючи страх перед людиною вовк вступає в бійку з нею, що і відбулось нещодавно.
Поведінку вовка можна спробувати пояснити. Що легше добути на то він і полює. І в цьому випадку це виявилась спочатку домашні тварини, а захищаючись від людини і відвойовуючи здобич він дав бій і людині.
Вовк гордий і достойний жижак, природні якості якого оспівані в легендах і оповиті таїнством в багатьох народів світу. Достойний поваги цей звір не винуватий у тому, що дякуючи людині то переслідується, то розводиться. Головне, щоб прагнення людини у підтриманні існування вовка не ставило вище людську безпеку. Очевидним є одне – не можна забувати про людину відстоюючи інтереси вовка.
Нещодавно мене вразив відеоматеріал де було продемонстровано, як вовчиця вивела малят в парку Бая-Маре, годуючи їх їжею, яку збирала на сміттєзвалищі міста. Урбанізація вовка йде швидкими темпами. Людина і вовк поряд. Зрештою, нічим хорошим для нас це не закінчиться.
Л.А. Потіш, головний мисливствознавець Закарпатської облорганізації УТМР
Л. Потіш
0 коментарі:
Дописати коментар