Україна — одна з небагатьох країн Європи, де ще збереглися великі природні простори, багаті на дичину, водно-болотні масиви, ліси та степи. Від Карпат до Луганщини мисливські угіддя країни відрізняються флорою, фауною та умовами полювання. Для справжнього мисливця Україна — це мозаїка ландшафтів, де кожен регіон має свої традиції, улюблену здобич і навіть особливий колорит спільнот.
Мисливські угіддя поділяються на державні, приватні та відомчі. У кожному з них свої правила користування, вартість ліцензій і види дичини, що дозволені до добування. У державних господарствах головним є збереження популяцій, тоді як приватні господарства частіше пропонують комфорт, організовані виїзди, супровід єгерів і навіть проживання для мисливців. Але незалежно від форми власності, ключовою умовою є наявність мисливського квитка, дозволу на зброю та дотримання сезонності.
Найвідомішими угіддями західної України вважаються Карпатські мисливські господарства. Тут мешкають олень благородний, дикий кабан, косуля, борсук, куниця, а в гірських районах трапляється навіть рис. Полювання в Карпатах — це не лише добування, а й випробування витривалості, адже рельєф складний, а дичина обережна. Популярні райони — Рахівщина, Верховина, Сколівські Бескиди. Тут активно розвивається мисливський туризм із послугами єгерів, прокатом оптики й навіть кінними виїздами в гори.
На Поліссі — у Волинській, Рівненській та Житомирській областях — угіддя відомі своїм багатством на копитних і хутрових звірів. Ліси, болота й старі меліоративні канали створюють ідеальні умови для дикого кабана, козулі, зайця, лисиці, єнотоподібного собаки та водоплавної птиці. Особливою популярністю користуються господарства «Любешівське» та «Межиріччя», де проводять сезонні загонні полювання з організованими групами. Полісся вабить мисливців тишею, атмосферою первісної дикої природи та гостинністю місцевих громад.
Центральна Україна — справжній баланс між степом і лісом. На Черкащині, Полтавщині, Кіровоградщині поширене полювання на фазана, зайця, лисицю, перепілку, качку й дикого кабана. Тут добре розвинена інфраструктура мисливських господарств, а також діють приватні ферми, де розводять дичину для організованих виїздів. Ці угіддя чудово підходять для новачків — рельєф рівнинний, зручний для орієнтування, а здобич доступна протягом більшої частини сезону.
Південь України — це край степів і лиманів. У Херсонській, Миколаївській та Одеській областях найчастіше полюють на водоплавну птицю — качку, гуску, лиску. Осінні польоти птахів над лиманами Півдня — справжнє видовище. Також у цих регіонах дозволяється полювання на зайця, кабана та шакала, який останніми роками активно розмножується в Причорномор’ї. Мисливські господарства Півдня часто поєднують полювання з риболовлею, пропонуючи відпочинок біля водойм і сафарі-тури на всю компанію.
Східна Україна (Харківська, Дніпропетровська, Луганська області) славиться полюванням на великого звіра — оленя, козулю, кабана. Тут багато відкритих територій і лісостепових зон, що ідеально підходять для загонних полювань і стрільби з засідки. Особливої уваги заслуговують господарства Ізюмщини та Слов’янщини, де ведеться системна робота з відновлення популяцій копитних. Навіть попри складну безпекову ситуацію, частина угідь продовжує функціонувати в межах дозволених зон, дбаючи про екологічний баланс і охорону природи.
Окрему сторінку мисливської карти України займає Дунайський біосферний регіон, де дозволене обмежене полювання на водоплавну птицю під контролем єгерів. Тут полювання поєднується з унікальною природою дельти Дунаю, спостереженням за птахами й риболовлею.
Кожен регіон має свою родзинку, але спільним для всіх залишається принцип: справжнє полювання — це не кількість добутої дичини, а повага до природи, до традиції та до себе. Українські мисливські угіддя сьогодні — це простір, де зустрічаються давні звичаї, екологічна відповідальність і дух свободи. І куди б ви не поїхали — в гори, на болота чи до степів — головне пам’ятати, що справжній мисливець завжди залишає природу чистішою, ніж знайшов її.
Коментарі
Дописати коментар