Війна, що триває на території України з 2022 року, змінила життя кожного українця. Не залишила вона осторонь і мисливську спільноту. Те, що колись було відпочинком, традицією та способом єднання з природою, сьогодні набуло зовсім інших відтінків — з обмеженнями, новими правилами, ризиками та водночас особливою відповідальністю перед природою і державою.
🔸 Обмеження на полювання під час воєнного стану
Одразу після початку повномасштабного вторгнення в Україні було введено воєнний стан, який суттєво вплинув на діяльність мисливських господарств і самих мисливців.
У більшості областей полювання було тимчасово заборонене, а зброя підлягала здачі на зберігання до відповідних підрозділів поліції. Це рішення було спрямоване на забезпечення безпеки — щоб уникнути плутанини між мисливцями й військовими, а також запобігти можливому використанню мисливської зброї не за призначенням.
Згодом, у відносно спокійних регіонах, обмеження почали частково знімати. Проте навіть зараз кожна область має свої специфічні правила:
-
десь дозволено полювання лише на певні види дичини;
-
десь — лише в окремі періоди;
-
а в прифронтових районах воно залишається повністю забороненим.
🔸 Мисливські господарства на передовій
Для багатьох мисливських господарств війна стала справжнім випробуванням.
Бази, угіддя, мисливські вежі — усе це в багатьох регіонах зазнало руйнувань або мінування.
Відомі випадки, коли ліси, де раніше велося полювання на кабана чи оленя, тепер стали зонами бойових дій або місцями, де працюють сапери.
Проте мисливські господарства не зникли — вони пристосувалися до нових реалій.
Частина мисливців пішла воювати, інші залишилися охороняти території, стежити за тваринами, щоб не допустити браконьєрства.
Мисливські єгері нерідко допомагають військовим — забезпечують дровами, транспортують гуманітарну допомогу, використовують свої знання місцевості для розвідки або навігації.
🔸 Природа без мисливців: що сталося з популяціями
Коли полювання було заборонено, на перший погляд це виглядало позитивно — дичина отримає “перепочинок”.
І справді, у багатьох регіонах зафіксували збільшення кількості козулі, зайця, дикого кабана, особливо у віддалених лісових районах.
Проте інша сторона медалі — дисбаланс у популяціях.
Без контролю мисливців почала зростати кількість хижаків: вовків, лисиць, шакалів. У деяких місцевостях вони навіть становлять загрозу для сільського господарства — нападають на худобу, нищать молодняк копитних тварин.
Тож після стабілізації ситуації в багатьох громадах мисливці знову почали брати участь у контрольних відстрілах, щоб відновити природний баланс.
🔸 Волонтерство та нова роль мисливців
Чимало мисливців в умовах війни стали волонтерами. Їхні навички — вміння орієнтуватися в лісі, працювати зі зброєю, підтримувати дисципліну — стали надзвичайно корисними.
Вони допомагають армії не лише як воїни, а й як логісти, водії, постачальники продовольства, мисливці за дронами чи сапери.
Окрім того, мисливські організації часто збирають кошти або передають амуніцію, тепловізори, одяг та транспортні засоби Збройним силам України.
Багато мисливських господарств перетворилися на волонтерські центри або місця для відпочинку військових після ротації.
🔸 Зміни у свідомості та культурі полювання
Війна змусила багатьох мисливців переосмислити свою діяльність.
Якщо раніше полювання було передусім розвагою або традицією, то тепер воно все частіше сприймається як частина природоохоронної культури.
Мисливці стали більш відповідальними щодо:
-
правил безпеки при поводженні зі зброєю;
-
збереження фауни;
-
дотримання етичних принципів.
Водночас зросла роль громадських об’єднань мисливців, які тепер виконують і виховну, і соціальну функцію — підтримують ветеранів, проводять навчання для новачків, допомагають громадам у догляді за лісом.
🔸 Трофеї війни: зброя, контроль і відповідальність
В умовах воєнного стану питання зброї стало особливо чутливим.
Мисливці — люди, які володіють зареєстрованими рушницями, — опинилися під пильною увагою держави.
Було запроваджено додаткові перевірки документів, умов зберігання, маркування зброї.
Це не лише бюрократія — це безпека. В умовах, коли країна захищається, важливо, щоб зброя була тільки в надійних руках.
Тому сьогодні кожен мисливець має розуміти: відповідальність — це ключ до довіри суспільства.
🔸 Відродження мисливської спільноти після перемоги
Попри всі труднощі, мисливська спільнота України зберегла себе. Більше того — вона стала міцнішою.
Мисливці об’єдналися, почали співпрацювати з екологами, зоологами, військовими, громадами.
Уже зараз деякі області розробляють плани відновлення мисливських господарств, які постраждали від бойових дій.
Після перемоги на Україну чекає велика робота — розмінування лісів, відновлення популяцій, реконструкція мисливських баз.
Але головне — збереження традиції, яка тепер набуде нового змісту: полювання не заради здобичі, а заради природи, порядку й гармонії.
Коментарі
Дописати коментар